Військово-промисловий комплекс США ― і взагалі Заходу ― не встигає за потребами сучасної не те що світової, а й регіональної війни. Це стало лейтмотивом американського Рейгановського національного форуму з питань оборони, а репортаж звідти опублікувало видання Politico. І виробники зброї, і Пентагон озвучили стурбованість: якщо невдовзі станеться якийсь значний конфлікт за прямої участі США, країна може швидко вичерпати запаси озброєння ― а налагодити їх настільки ж стрімкий випуск може не встигнути. Роками Сполучені Штати приділяли увагу складним високотехнологічним комплексам захисту, натомість снарядів, танків чи артилерійських установок, які забезпечують ефективну роботу цих складних систем, вироблялося мало. Прогалину у військовому плануванні показала російсько-українська війна: Київ використовує нову партію артилерійських снарядів, «щойно її отримавши», пише видання з посиланням на спікерів конференції. Сучасні люди уже здебільшого не застали масштабів виробництва зброї часів Другої світової війни ― і, хоч зараз виробництво зброї у Штатах досягло максимуму, це зовсім не той масштаб, який був тоді. Відповідно до нових пріоритетів Пентагону, місцеві підприємства до 2025 року мають наростити виробництво артилерійських снарядів до 50 тисяч на місяць. Частину зброї потрібно зарезервувати для союзників на кшталт Тайваню ― на випадок раптового нападу Китаю, бо без зброї на складах допомогти партнеру не вийде. Також, аби покрити нестачу озброєння, у США розглядають можливість передати частину технологій своїм найнадійнішим союзникам ― Британії, Канаді та Австралії, щоб розгорнути виробництво і там.
Україна минулої суботи дозволила евакуацію на Херсонщині, з лівого берега Дніпра на правий, протягом одного дня. Там, біля причалу в Херсоні, куди тільки й могли прибувати цивільні з лівобережжя, провели цей день кореспонденти The Washington Post. На місці вони побачили багато різних людських історій, сповнених надій і страждань. Дмитро Фомін, який десятиліттями перевозив людей із Херсону на лівий берег Дніпра і назад, отримує десятки запитів ― привезти до обласного центру вагітну на дев’ятому місяці, перевезти із Херсону літнього чоловіка до його дружини й дітей на лівобережжі, об’єднати десятки сімей із того чи іншого боку. Навіть коли неподалік Херсону тривали бойові дії, він це робив, адже росіяни не цілили по тих, хто перетинає Дніпро. Тепер він зробити цього не може, навіть попри дозвіл української сторони. «Я знаю, що з того боку на мене може дивитись російський снайпер», ― каже він. Формально дозволивши евакуацію протягом дня, українські війська не змогли гарантувати безпеку таких переміщень, тому за день прибути до Херсону Дніпром на свій страх і ризик змогли лише кілька людей. Чимало інших, зокрема старшого віку, зібрались біля причалу, щоб дізнатись, чи можна буде потрапити з Херсону на інший берег. У багатьох там лишилися рідні, а саме в ці дні в Херсоні для них не менш небезпечно й незатишно, ніж на тимчасово окупованих територіях, пише видання.
Головному перекусу українських військових та волонтерів поблизу лінії фронту ― хотдогам ― присвятили матеріал Agence France-Presse та Voice of America. У кіосках прифронтових міст, на заправках неподалік місць бойових дій, у залізничних потягах чи придорожніх кафе ― це часто найбільш ходовий товар. Сосиска в булці з кількома додатками за 40―80 гривень ― не та їжа, яку більшість бійців звикли їсти вдома, і не те, що вони вважають здоровою їжею. «Звісно, я б не проти з’їсти нормального борщу, але його я собі не приготую, а гарячого й поживного хочеться. І ось воно, буде готове за кілька хвилин, ― сказав виданню поліцейський із Краматорська. ― Тут зараз вибору особливо немає. Береш те, що є». «Моя дружина не схвалює такої їжі. Тому вона не в курсі, що я тут хотдоги їм, ― розповів AFP боєць із позивним «Каспер». ― Але це вже традиція, такий піт-стоп ― взяти на заправці кави з хотдогом». Нерідко місцеві АЗС дають захисникам хотдоги безкоштовно, тоді утворюються черги з чоловіків у формі біля кас, і часто виникає дефіцит сосисок, пише видання.
Щодня без вихідних ми шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]