Навіть просто говорити українською в окупованому Херсоні було небезпечно — це могло закінчитися тортурами в підвалі. У цьому мешканці звільненого міста запевняють кореспондента американського громадського мовника NPR, який опублікував матеріал про те, що довелось пережити Херсону в часи, коли його контролювала росія. «Люди майже не виходили на вулиці — лише щоб купити базові речі на кшталт їжі, — поділилась із кореспондентом 54-річна корінна херсонка Марина Зіневич. — Ми були під постійним тиском, у постійному стресі». За її словами, колаборанти, які намагались керувати окупованим містом, постійно шпигували, намагаючись виявити патріотично налаштованих українців, які потім опинялися в численних кімнатах чи будівлях для тортур. Одне з таких приміщень розташоване буквально через дорогу від помешкання Марії Криворучко — це поліцейський відділок біля Антонівського мосту. Улітку, коли вікна в оселі були відкриті, Криворучко чула жахливі крики людей — особливо ночами. Проте українське підпілля в місті було активним, запевняє журналіст NPR, наводячи у приклад рух «Жовта стрічка». Його представники всюди, де могли, малювали в місті жовто-блакитні прапори та розвішували листівки патріотичного спрямування. Тепер і представник руху, який назвався Ігорем (це не справжнє його імʼя, бо хлопець іще проводить кілька операцій під прикриттям), і опитані журналістом місцеві почуваються переможцями, які витримали складне протистояння. Поточні проблеми їх не лякають. Так, розмову з Криворучко перервав гучний вибух. «Та не переживайте, — навіть не здригнулася жінка. — Це звідси — значить, наші».
Особливості поведінки путіна, коли про всі невдачі у війні повідомляє не він, а хтось інший, присвячено матеріал на Associated Press. Журналісти інформагентства дивуються: у тиждень, коли росія втрачала правобережну Херсонщину, путін говорив про банкрутство компаній та проблеми автомобільної галузі, про інвестиції в Сибір, про нового президента російської академії наук, про вшанування памʼяті Другої світової війни (у російській міфології — «великої вітчизняної»). Про будь-що, але не про війну і, зокрема, не про Херсон, щодо якого путін колись запевняв, що «це місто з нами навічно». Натомість навіть про найменші успіхи рф у цій війні путін одразу повідомляє особисто. AP звертається до російського політичного аналітика Дмитра Орєшкіна із проханням пояснити, чому так відбувається. Той запевняє, що це традиція, яка тягнеться ще зі сталінських часів: керівник, або, точніше, «вождь» ніколи не помиляється. «Система путіна збудована таким чином, що в усіх поразках винний хтось інший — вороги, зрадники чи глобальна русофобія — за бажання будь-що, — каже Орєшкін. — Тому якщо путін десь програє, по-перше, це неправда, а по-друге, це не він». Донедавна росіяни в це вірили — доки поразки росії в Україні не стали постійними. Намагаючись якось покращити ситуацію, путін у відповідь на невдачі росіян на фронті атакує цивільну українську інфраструктуру, щоб бодай щось подати як «перемогу» і повернути захоплення людей собою, підсумовує видання.
«“Точно ясно одне: зараз українці ніяких переговорів не хочуть”, ― сказав недавно прессекретар путіна пєсков. І він ще ніколи не казав щось більш правдиве». Так починається матеріал на Politico про те, що зараз українці справді ніяких переговорів із путінським режимом чи особисто путіним не хочуть. На відміну від, наприклад, березня, коли українська делегація спілкувалася з представниками окупантів у білорусі чи Туреччині. Зараз, після численних перемог на фронті, це українській владі не потрібно. А після побачених звірств росіян у Бучі та Ізюмі, після нових доказів тортур у щойно звільненому Херсоні, після атак на цивільну інфраструктуру, що занурили Україну в темряву та змусили хірургів проводити операції при світлі ліхтариків — цього не хоче і переважна більшість цивільних українців. Принаймні так говорять усі, з ким спілкувався автор матеріалу, керівник європейського підрозділу Politico Джеймі Деттмер. Так само йому відповіла і переселенка з Маріуполя Юлія. «Росіянам не зрозуміти, що скільки б ракет вони по нас не випускали — ми не здамося і не підемо на переговори. І вони цим нас не розділять», — сказала вона. Чоловіки, з якими автор випадково заговорив на парковці у Львові, мали таку ж думку. «Вони зараз хочуть переговорів, щоб потім напасти з новими силами. Договори з росіянами не варті довіри. Щоб жити спокійно в майбутньому, українцям потрібна лише перемога», — відповів один із них, а решта ствердно закивали у відповідь. Захід спонукає українську владу показати, що вона готова до перемовин. Зеленський днями виклав 10 передумов для діалогу з росією, які включають у себе повне звільнення українських територій, виплату репарацій, гарантії того, що в майбутньому росія ні в чому не заважатиме Україні. Іншими словами, як пише Деттмер, це означає «дзуськи». Так само у 1944 році під час Арденнської операції на пропозицію німців здатися відповів американський генерал Ентоні Маколіфф. Тільки тоді війська союзників були майже оточені через короткий, але успішний німецький контрнаступ. Зараз українці зовсім не в оточенні, тож підстав для компромісів іще менше.
Щодня без вихідних ми шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]