Про обман як зброю в російсько-українській війні пише The New York Times. Протягом місяців повномасштабної війни і росія, й Україна неодноразово намагалися надурити ворога, щоб здобути перевагу. Лише нещодавно в соціальних мережах зʼявилося відео порожнього блокпоста в Херсоні — після новин про зникнення триколора з адмінбудівель та слів російського генерала, що, можливо, з міста доведеться вивести війська (цю публікацію NYT підготували ще до новин про офіційне рішення окупантів залишити правобережну Херсонщину). У Херсоні дійшло до того, що росіяни забрали кістки князя Потьомкіна, якого вважають значущою фігурою Російської імперії. У ЗСУ ці заходи трактували як провокацію для передчасного наступу з боку України, йдеться у статті. Хоча українці теж вдаються до хитрощів. Норвезький експерт Тор Букволл вважає, що росія вивела брехню у центр своєї військової доктрини. Майже кожне за останні 50 років російське вторгнення починалося з появи військових у цивільному одязі або, принаймні, без розпізнавальних знаків. Тому уміння інтерпретувати офіційні повідомлення кремля стало частиною «мистецтва війни» для України та її союзників, пише видання. Бойові ж командири ЗСУ кажуть, що більше зважають на оцінку чисельності й складу російських військ, аніж на публічні заяви москви. Що стосується ситуації в Херсоні, то на момент публікації матеріалу ситуація там була напруженою, а один із місцевих жителів повідомив виданню, що на вулицях повно російських військових, а солдати грабують магазини й квартири, виносячи техніку.
Про перспективи розвитку російсько-української війни взимку в колонці на The Guardian пише колишній військовий, письменник Френк Ледвідж. Крім того, що взимку багато шляхів в Україні стають непрохідними через багнюку, на можливість ведення бойових дій впливають і інші кліматичні чинники. Голі дерева ускладнюють маскування від безпілотників, а скупчення хмар створюють перешкоди для повітряної розвідки. Вкупі ці чинники означатимуть значне уповільнення наступу, і ЗСУ, які покладалися на швидкість і елемент несподіванки, значно втратять темп, вважає автор. Паралельно росія, схоже, після призначення сергія суровікіна покращила свою досі «хаотичну організацію». Нова тактика атак на цивільну інфраструктуру є послідовною і має на меті зменшити волю українців до боротьби. Інша справа, що у випадку з Україною ця тактика може призвести до зворотного результату. На Херсонщині Ледвідж прогнозував відхід росіян на лівий берег Дніпра, що перетворює річку на оборонний ресурс для рф. Ймовірно, росіяни перестануть наступати, а лінія фронту стабілізується, вважає експерт ― адже росія не має людської чи матеріальної переваги. Тож росіяни окопуватимуться й намагатимуться втримати позиції, по яких Україна битиме з артилерії та ракетних систем, наданих Заходом.
Про виклики, які спіткають Україну на шляху відбудови та відновлення, пише The Economist. Завдана росією шкода величезна: близько 20% населення залишило країну, а ВВП за підсумками 2022 року скоротиться на 30%. На відміну від «плану Маршалла», який допоміг відновити Європу після Другої світової війни, нинішні проєкти з допомоги Україні починають втілюватись уже зараз, поки росія продовжує обстрілювати українську інфраструктуру. На цьому етапі, попри випадки шахрайства, відстежувати рух грошей досить легко. Однак у довгостроковій перспективі міжнародна спільнота занепокоєна ризиками розкрадання коштів, адже протягом багатьох років Україна мала високий рівень корупції. Видання згадує уроки «плану Маршалла», який не в усіх країнах був однаково ефективним: так, на думку істориків, у Франції та Великій Британії велику частину коштів «захопили». Цей термін означає, що ресурси потрапили під контроль чиновників, які ставили власні інтереси вище за інтереси суспільства. Під час Берлінської конференції в жовтні Україна представила проєкт допомоги у відновленні країни, який складається з трьох етапів. Третій, завершальний етап експерти оцінюють як найбільш ризикований з точки зору корупції. Цей етап має розпочатися через кілька років після завершення бойових дій та буде спрямований на сприяння трансформаціям, які допоможуть Україні приєднатися до ЄС. Українські експерти вважають, що корупційні ризики можна знизити, якщо на цьому етапі держава залучить до планування економічного відновлення більше бізнесів та громадських організацій. Отже, хоча проєкт відновлення видається перспективним, міжнародна спільнота й українське суспільство мають зважати на ризики та небезпеки, які ці зусилля супроводжуватимуть.
Україні не варто погоджуватись на переговори з путіним, а Заходу не варто тиснути на Зеленського з цим проханням, ідеться в редакційній колонці на The Washington Post. Після того як блискавична війна російському диктатору не вдалася, він перейшов до тактики змагання на стійкість. Обстрілюючи українську цивільну інфраструктуру, активізуючи інтернет-ботів і проплачених коментаторів, окопуючись глибше у вже захоплені землі, росіяни сподіваються, що Україна «зламається» раніше, ніж криза в росії загрожуватиме її спроможності воювати чи взагалі існувати в теперішньому вигляді. Зеленський у відповідь намагається надихнути український народ та союзників на невпинну тривалу боротьбу. Зрозуміло, стверджують у редакції WP, що Вашингтон проханням показати готовність до переговорів прагне переконати втомлених мешканців Заходу, що Україна прагне миру й потрібно продовжувати її підтримувати. Однак, насправді ж переговори зараз стануть проявом слабкості. Очевидно, що в команді українського президента розуміють, що рано чи пізно переговори мають відбутися. Але нерозумно починати їх до того, як ЗСУ вичерпають усі свої можливості з фізичного повернення захоплених росією земель. І тому найкраще, що може зараз зробити адміністрація Байдена, запевняють у The Washington Post, ― це забронювати для України достойні обсяги підтримки в бюджеті на наступний рік.
Щодня без вихідних ми шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]