Видання The Telegraph опублікувало рецензію на книгу «Вихід за межі» московського кореспондента Spectator Оуена Метьюса, який пише про похмуру перспективу посилення російського шовінізму. Метьюс жив у росії протягом 27 років і за цей час завів чимало контактів, хоча охочих спілкуватися з ним значно поменшало з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну. Він описує атмосферу, яка нагадує Холодну війну — коли люди готові говорити відверто лише у парках чи обирають втечу за кордон. The Telegraph описує «Вихід за межі» як видатне досягнення автора, який зміг охопити різні думки й погляди на російсько-українську війну. Метьюс досліджує корені одержимості путіна Україною, а повномасштабне вторгнення називає «остаточним тріумфом старої росії над молодою» або перемогою «параноїдальних радянських теоретиків над пострадянськими капіталістами». З цієї думки випливає і те, що повна ізоляція москви вигідна внутрішньому колу путіна, яке, позбувшись лібералів, збереже владу в своїх руках. Що ж до росіян, то вони звикли до страждань, тож аби там відбулася революція, життя в країні має стати набагато гіршим. Більше того, військова поразка росії лише посилить її залежність від націоналістичних фантазій, доходить висновку Метьюс — адже ця поразка відбудеться «через участь НАТО».
Про метаморфози сергія шойгу — від найкращого друга путіна до цапа-відбувайла — пише Insider. Міністр оборони рф є одним із найближчих людей до путіна і протягом тривалого часу вважався його «правою рукою». Видання детально описує сходження і падіння шойгу — людини, яка розділяє відповідальність за вторгнення росії в Україну. Він єдиний з близького оточення путіна, хто не був його колегою в кдб або давнім приятелем із Санкт-Петербурга. Міністр захоплюється медалями й під час роботи в міноборони запровадив для армії рф сотні нових нагород, та й сам полюбляє зʼявлятися на публіці, обвішаний нагородами (попри повну відсутність бойового досвіду). Карʼєрних висот шойгу сягнув завдяки особистій дружбі з експрезидентом росії Єльциним та великій PR-команді, пише видання. До початку широкомасштабного вторгнення шойгу був настільки близький до путіна, що вони разом їздили на «купання в екстракті з молодих оленячих рогів», цитує Insider російське видання «Проект». Однак, невдовзі після 24 лютого шойгу почав втрачати позиції в кремлі: у березні він не зʼявлявся на публіці майже два тижні, а починаючи з серпня путін перестав залучати міністра оборони до стратегічного планування війни в Україні. Аналітик Марк Галеотті називає шойгу «бронежилетом путіна», який поглинає критику, таким чином захищаючи від неї головнокомандувача-президента. Через це путін вдасться до звільнення міністра лише в крайньому випадку. А поки що шойгу просто тримається в тіні, уникаючи публічних виступів.
Не піддаватися на погрози путіна ядерною війною закликає Захід в есеї на The Atlantic Енн Епплбом. Авторка вважає, що путін використовує страх як зброю, тому мета його ядерного шантажу — спровокувати страх. Ця тактика властива кдб, і саме її путін застосовував протягом 20 років свого правління в росії. Вбивство журналістки Анни Політковської, увʼязнення бізнесмена Михайла Ходорковського, вбивство опозиціонера Бориса Нємцова — ці дії не є масовим терором, однак вони виконують завдання сіяти страх і просувати пасивність, пише Еплбаум. Постійні згадування про ядерні боєголовки супроводжують виступи путіна роками: ще в 2009 році під час військових навчань росія симулювала скидання ядерної боєголовки на Польщу. Ця тактика, на жаль, діє, пише авторка — і саме страх перешкоджає тому, щоб Захід дав Україні літаки й передові танки. На думку Еплбаум, страх також спонукає Захід недооцінювати жахи неядерних атак на цивільних та масове насильство росії в Україні. Обережність Заходу навіть може послати сигнал путіну, що підтримка України має межі й скоро може припинитися. Однак концепція стримування, на думку Еплбаум, може, навпаки, призвести до ядерної катастрофи. Зважаючи на минулі рішення путіна, доцільно збільшувати підтримку України та повторювати, що ядерний удар стане початком кінця його режиму. Лише так боятися більше буде сам путін, підсумовує авторка.
Проміжні вибори до американського Конгресу, які відбуваються просто зараз, покажуть майбутнє не лише американської допомоги Україні, а й Республіканської партії США, запевняє колумніст видання The Intercept Джеймс Райзен. Він прогнозує, що республіканці в результаті цих довиборів переможуть. А ті з республіканців, хто вважає, що допомога Україні не в інтересах США, водночас представляють собою групу так званих «християнських націоналістів». Це, за характеристикою Райзена, «теократи, які запевняють, що США були засновані як «християнська» країна, і варто повернутися до цих коренів. Вони зневажають західну секулярну культуру, бояться зменшення відсотка світлошкірого населення, глибоко зневажають фемінізм, гомосексуальність, право на аборт і навіть індивідуалізм — його вони вважають модерним концептом, який суперечить традиційному, ієрархічному суспільству». Ці політики, колись представники маргінесу, згуртувалися довкола Дональда Трампа й набувають усе більшої сили. І в їхній світогляд логічно вписується захоплення путіним, який увиразнює для них боротьбу «білого християнина» з усім, вартим осуду. Ці політики залюбки поширюють російські фейки й наративи, як-от сенаторка від Аризони Венді Роджерс, яка назвала Зеленського «глобалістським посіпакою Сороса й Клінтонів». Чи як Марджорі Тейлор Грін, яка пообіцяла «жодного пенні для України» й виступала на мітингах, де присутні вигукували «путін!». Паралельно з такими республіканцями є і «класичні», безкомпромісні стосовно диктатур і активні прихильники допомоги Україні, навіть більшої за ту, що є зараз. Райзен підсумовує, що українське питання стане лакмусовим папірцем для Республіканської партії ― чи не перетворюється вона на фашистську організацію, яка прагне створити націоналістичний диктаторський режим.
Щодня без вихідних ми шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]