Керівник Дніпропетровської ОВА Валентин Резніченко посприяв фірмі своєї супутниці у отриманні бюджетних 1,5 мільярда гривень на ремонт та утримання доріг.
Про це йдеться у розслідуванні журналістів проєкту «Схеми» і «Української правди».
Зазначено, що з початку повномасштабної війни Дніпропетровщина витратила на дороги більше державних грошей, аніж усі найбільш постраждалі від бойових дій регіони разом узяті, а саме — 2,3 млрд гривень. З них 1,5 млрд освоїла приватна компанія «Будінвест Інжиніринг», половина якої записана на тренерку з пауерліфтингу з Дніпра Яну Хланту (працює у фітнес-клубі Human).
Журналісти наголошують на тому, що саме від Резніченка залежить, кому і в яких обсягах виділяти бюджетні кошти області. Вони зʼясували, що Хланта — близька людина для Резніченка. Жінка користується його автомобілем і отримувала зарплату в його фірмі «Севент Консалтинг Груп». Також вони багато разів разом подорожували за кордон.
Джерела «Схем» повідомили, що Хланта — дівчина Резніченка, з якою вони перебувають у стосунках. Сам Резніченко розлучений.
Другу половину компанії, яка освоює мільярди, можуть контролювати бізнесмени Володимир та Леонід Дубинські, яких США офіційно оголосили у розшук за підозрою у махінаціях з нерухомістю у Каліфорнії. Роблять вони це через свою наближену особу — Павла Чухна. Він управляє баскетбольним клубом «Прометей», яким володіє Володимир Дубинський і генеральним спонсором якого є «Будінвест Інжиніринг».
Перевірка фірми
Журналісти «Схем» стверджують, що діяльність цієї фірми наразі розслідує Бюро економічної безпеки. За матеріалами розслідування, «Будінвест» спрямовувала частину отриманих коштів на підставну фірму.
Також журналісти вивчили закриту інформацію з податкової та дані з держсервісу «Є-дата», яка свідчить про те, що «Будінвест Інжиніринг» вдається одразу до кількох підозрілих схем.
«Перша — це коли субпідрядники за документами не закуповували матеріали для дорожніх робіт у таких обсягах, в яких продавали їх «Будінвесту». Друга — коли відбувалось суттєве зростання ціни на будівельні матеріали на шляху від виробника до державного контракту. Третя — співпраця із ризиковими субпідрядниками», — розповіли журналісти.