У грудні минулого року, коли наміри росії вторгнутись в Україну ставали дедалі очевиднішими, до Києва прибула невелика місія американських військових айтішників під керівництвом молодої дівчини-майора. Цей підрозділ займається кіберзагрозами ― і він вирушив перевірити, наскільки українська інфраструктура готова до можливих кібератак з боку кремлівських хакерів. Це мав бути короткий візит, однак, ознайомившись із ситуацією, керівниця підрозділу надіслала до Пентагону запит продовжити та розширити цю місію. Над ліквідацією імовірних загроз команда з приблизно 40 людей працювала до середини січня. Журналісти BBC, які в ексклюзивному репортажі описали роботу команди, припускають, що завдяки зокрема їй російські кібератаки в Україні не мали майже жодного ефекту. Україна не єдиний «клієнт» цього підрозділу армії США: протягом останніх пʼяти років американські кіберфахівці працювали в кількох десятках країн Європи, Близького Сходу та Південно-Східної Азії. Щоправда, спершу в організаціях, які приймали мілітарі-айтішників, до них ставилися з підозрою та острахом: мовляв, іще встановлять свої шпигунські програми й Пентагон буде в курсі наших справ. На що офіцери підрозділу відповідали стандартно: «Ваші листи нас не цікавлять». За бажанням IT-фахівці приймаючих країн можуть сидіти поряд з американськими військовими та стежити за їхніми діями. Зрештою, пише видання, візаві розуміють, що мета підрозділу ― перевірити систему на предмет вразливостей. І, у випадку пострадянських країн, залишають єдине прохання: «Виженіть, будь ласка, росію з цього компа».
Уже цієї осені баланс влади у США може зміститися в бік Республіканської партії. Деякі оглядачі переживають, що це може змінити кількість і якість американської допомоги Україні. Утім, пише Politico, українську владу турбують не лише поставки нових HIMARS чи NASAMS. В Офісі президента Зеленського сподіваються, що серед республіканців чимало тих, хто вважає правильним захистити Україну і поставити росію на місце, тож нова зброя ще буде. Під більшою загрозою, натомість, грошова допомога ― а її Україна потребує гостро та постійно. Ощадливіші витрати та боротьба з ростом цін у США ― вагомі пункти риторики республіканців, тож українська влада намагається залучати лобістів, які переконували б американських політиків, що сьогоднішня економія на Україні може занадто дорого коштувати в майбутньому. Американські співрозмовники видання з числа республіканців переконують, що допомога триватиме ― однак звітність за неї може бути суворішою, ніж тепер.
Якщо Україна програє війну, наступною ціллю для атаки кремля може стати так званий Сувалкський коридор ― 65-кілометрова смужка суходолу між білоруссю і Калінінградською областю росії, що належить Польщі та Литви. У країнах Балтії стурбовані тим, що росія досить швидко може перерізати це сухопутне сполучення з іншими союзниками по НАТО. Британський телеканал Sky News отримав дозвіл від військових Литви наблизитися впритул до російського кордону і зробив звідти репортаж. Там видно, що Литва відгородилася від росії ровом, шарами колючого дроту та кількома парканами. Утім, наразі російська армія може подолати такий барʼєр доволі швидко. «Вони вже не такі потужні, як були [до вторгнення в Україну]. Але агресивніші, тож ескалація стала ймовірнішою, ніж раніше», ― каже журналістці представник литовського Міноборони. Один із місцевих мешканців сказав Sky News, що його знайомі в разі поразки України у війні готові переїхати з Литви до Польщі. Водночас інший литовець, який записався в добровольці та зараз активно тренується захищати країну, запевняє, що росії тут не буде. «Я застав російську окупацію [за часів Радянського Союзу]. Тепер зроблю все, щоб це не повторилося», ― каже він.
Через російські атаки в харківському районі Салтівка спорожніли сотні квартир: якісь зруйнували обстріли, десь господарі поїхали від війни. Тепер у цих помешканнях, зокрема й в тих, де вибухами вибило вікна, нерідко живуть кажани. Це небезпечна для них історія: залетівши в помешкання вночі та потрапивши до кімнати з цілими вікнами, удень вони не можуть знайти з неї вихід. Через це кажани виснажуються і гинуть. У цих рукокрилих не дуже добра репутація — їх називають розповсюджувачами інфекцій та звинувачують у вампіризмі, однак вони є незамінною ланкою екосистеми (а кажани найпоширенішої в Україні породи Nyctalus noctula крові не пʼють). І навіть у такий час є волонтерські організації, які рятують харківських кажанів ― їм присвятило матеріал видання Undark. Андрій Влащенко з Центру реабілітації рукокрилих від початку війни визволив тисячі кажанів: лише в серпні у квартирні пастки потрапили приблизно три тисячі цих тварин. Тих, хто вижив, волонтери відгодовують і відпускають. Центр продовжує діяльність, хоча з лютого майже не отримує фінансування. Паралельно Центр реабілітації рукокрилих заробив недобру славу в росії: місцеві пропагандисти вирішили, що він відповідає за розробку біологічної зброї та планує винищувати росіян через кажанячі укуси. Попри достатню кількість доказів, що центр не займається нічим екстремістським, Андрій Влащенко переконаний, що якби росіяни схопили його, то піддали б жорстоким тортурам за діяльність із захисту тварин.
Дрони стали незамінними в цій війні, зокрема в наступальних операціях. Наприклад, безпілотники значно прискорили наступ українських військ на Харківщині у вересні. При цьому військові часто змушені використовувати недорогі аматорські дрони, що погано координуються із застарілою артилерією. Radio Liberty присвятило матеріал тому, як брак коштів змушує українських військових викручуватись і шукати нестандартні рішення. Це і власноруч написані програми, які виявляють на знятих дронами відео прямокутні обʼєкти ― а отже, потенційні танки чи БТРи. І використання антен, що посилюють сигнал, які доводиться встановлювати на найвищих доступних точках. У підсумку навіть за допомогою любительських дронів вдається виконувати поставлені завдання. З іншого боку, для управління такими апаратами необхідно перебувати «на передку», що підвищує ризики для операторів. Українська армія вже почала централізовано закуповувати безпілотники військових стандартів, допомагають і закордонні партнери ― однак дронів сильно бракує. Видання цитує директора однієї з компаній-виробників: у червні він сказав, що потреба ЗСУ в безпілотниках задоволена лише на 20%.
Щодня без вихідних ми шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]