The New York Times опублікувала інтерактивний матеріал про цифрові репресії в росії. Видання проаналізувало понад 160 тисяч кеш-файлів офісу роскомнагляду в Башкортостані, що дало змогу уявити, як працює цифрова цензура в рф. Мета роботи відомства — шукати та відстежувати інакомислення та придушувати незалежну інформацію скрізь у росії. З моменту створення у 2008 році роскомнагляд став важливим інструментом репресій путіна і допоміг посилити його авторитарний режим. Ґрунтуючись на злитих проукраїнськими хакерами документах, NYT пише, що роскомнагляд є не просто регулятором, а повномасштабним розвідувальним агентством, яке стежить за цифровими платформами. Наразі список сайтів, які заблокував роскомнагляд, містить понад 1,2 мільйона url-адрес і постійно розширюється. У 2019 році відомство впровадило автоматизовану систему цензури, обовʼязкову для всіх інтернет-провайдерів, а співробітники роскомнагляду проводили виїзні перевірки, щоб переконатися, що відповідне обладнання встановлено правильно. До того ж роскомнагляд активно співпрацює з фсб, допомагаючи внутрішній розвідці ідентифікувати та переслідувати опозиціонерів, активістів і ЗМІ, йдеться в статті. Як видно зі злитих документів, більшу частину аналізу проводять вручну, а звіти надсилають напряму до фсб — в обхід органів місцевої влади. Таким чином, роскомнагляд є одним із елементів паралельної структури влади в росії. Також NYT пише про особливий інтерес відомства до опозиціонера Навального та його команди й про посилення діяльності роскомнагляду після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.
Про позицію Індії щодо російсько-української війни та, зокрема, про зустріч путіна з премʼєр-міністром Нарендрою Моді в Самарканді пише The Economist. Протягом понад пів року повномасштабної війни в Україні Індія тримала нейтралітет. Крім цього, країна не підтримала резолюції ООН, які засуджували вторгнення. Таку позицію російські ЗМІ представляли як підтримку путіна, йдеться в статті. Однак на саміті Шанхайської організації зі співробітництва (ШОС) у Самарканді Моді публічно розкритикував путіна за військову агресію, на що той пообіцяв зробити все можливе для припинення конфлікту. Навряд цей публічний виступ є знаком розриву відносин Індії та рф, пише видання, адже разом із Китаєм Індія стала найбільшим покупцем російської нафти. Водночас є багато причин, чому Індії не варто фокусуватися тільки на відносинах із рф. По-перше, вона купує зброю в Заходу, а тому віддалятися від нього теж не буде. Крім цього, дії рф призвели до перепадів цін на продовольчі товари та енергоносії, що спричиняє проблеми як для Індії, так і для Китаю. Рішення путіна мобілізувати резервістів свідчить про його слабкість, а сильні лідери «ненавидять невдах», пише видання. Врешті, Індія отримала доступ до республік Центральної Азії завдяки звʼязкам із СРСР, а росія нещодавно лобіювала включення Індії до ШОС. Та тепер увага кремля зосереджена на Україні, і рф втрачає позиції в Центральній Азії, а отже і в Індії. Цікаво, що вплив у регіоні перебирає Китай: наприклад, дорогою до Самарканду Сі Цзіньпін зустрівся з президентом Казахстану, якого запевнив у повній підтримці незалежності та суверенітету країни.
Енн Епплбаум пише про хаос у кремлі в есеї на The Atlantic. Той факт, що російський президент планував велику промову на вечір одного дня, а потім просто зник до наступного ранку, свідчить про хаос, безлад і кризу в кремлі, пише Епплбаум. Зміст промови путіна не став сюрпризом, адже плани щодо «референдумів» на окупованих територіях та ядерні погрози давно звучать з вуст кремлівських пропагандистів. Прихована мобілізація й так місяцями відбувається. Повторне оголошення цих планів не є вчинком сильного лідера, упевненого в результатах розвʼязаної ним війни, вважає авторка. Можливо, путін нервує, бо знає, що може втратити все. Перспектива поразки росії означає і втрату підтримки союзників, які трималися путіна, лише поки вірили в його перемогу. Крім цього, з’явилися ознаки того, що путін втрачає підтримку і вдома ― як із боку знаменитостей на кшталт Алли Пугачової, так і з боку націоналістичних авторитетів, які критикують воєнні провали армії рф. Оголошення мобілізації, ймовірно, спричинить невдоволення ширших груп людей. Водночас із промови та правових змін зрозуміло, що в російській армії криза ― як матеріально-технічна, так і пов’язана з падінням морального духу. Нові покарання за «заколот» і «крадіжку у формі» про щось говорять, пише Епплбаум. Усе ж, що робить путін, ― це спроба зупинити цей занепад, резюмує авторка.