Чудовою новиною для України називає мобілізацію в росії військовий експерт американського видання Forbes Девід Акс. На його думку, цей крок путін зробив із відчаю, але ймовірність того, що новоприбулі на фронт росіяни серйозно вплинуть на перебіг подій, украй низька. Із трьох причин. По-перше, у всіх цих людей дуже низька мотивація: усі, хто бажав піти на війну в Україні, уже зробили це, зокрема у складі контрактної армії. Насильно мобілізовані, побачивши жахи цієї війни, за першої ж нагоди або здадуться в полон, або стануть дезертирами, прогнозує автор. По-друге, армія зараз — це передовсім якісна та сучасна техніка. Де її взяти росії — невідомо. «Стародавні танки Т-62, які росіяни розконсервували цього літа, — лише превʼю прийдешнього технологічного регресу», ― пише Акс. Ну й по-третє, армією людей робить вишкіл, і на те, щоб із цивільного (навіть із військовою підготовкою за плечима) вийшов боєць, потрібно шість місяців тренувань. Однак росії не потрібні люди за шість місяців, вони потрібні їй «на вчора». Та й тренувати мають спеціалісти ― а вони вже активно задіяні для підготовки, наприклад, жахливо недоукомплектованого третього армійського корпусу росії. «За радянських часів у військкоматах були запасні фахівці, які тренували б людей на випадок мобілізації, ― цитує Акс експерта з російської політики Каміла Галєєва. — Це була одна з причин того, чому армія в СРСР була такою величезною: у мирний час там завжди були готові до мобілізації. Та після 1991 року ці додаткові потужності ліквідували». Мобілізація в сучасній росії, якщо вона взагалі відбудеться за планом, обернеться переповненими військкоматами, немотивованими та невмілими солдатами, яким бракує всього ― від взуття до провізії, і використанням зброї із середини минулого століття, пише Акс. Це не може не призвести до величезних втрат ― і, відповідно, до погіршення суспільно-політичного клімату в росії. Для більшості росіян путін тривалий час грав роль доброго царя, але у звʼязку з останніми рішеннями цей імідж ризикує відійти в минуле. «Злі царі, а тим паче царі-невдахи в росії довго при владі не втримуються. Отже, ― підсумовує Екс, ― мобілізація, більше за будь-який окремо взяти успіх України на полі бою може наблизити кінець путінського правління ― і кінець війни».
Щедро проілюстрований матеріал про захисників тварин у цій війні опублікував американський громадський мовник NPR. У ньому ідеться, зокрема, про іноземців, які з перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну прибули до українського кордону з боку Польщі, допомагаючи українським біженцям, котрі тікали від війни з домашніми тваринами. Одна з таких волонтерок, болгарка Петя Петрова пробула на кордоні до травня, а коли її організація PETA розпорядилась повертатись, вона звільнилась, перетнула кордон, переїхала до Києва і допомагає постраждалим від війни тваринам уже з української столиці. Вона їздить ближче до лінії фронту, розвозить корм і передає травмованих тварин ветеринарам, а також фіксує злочини. Друга частина матеріалу присвячена харківському зоопарку «Фельдман Екопарк», працівники якого під обстрілами евакуювали своїх підопічних. Окрім страждань тварин, автори описують і драму працівників екопарку. Обстріли росіян убили кількох із них просто під час евакуації. І не лише дорослих: загинув також 15-річний хлопчик, син працівників зоопарку. Видання публікує фото кореспондентки Керол Гузі, яка тижнями супроводжувала волонтерів екопарку. Вона зафіксувала і втечу в мікроавтобусі з-під обстрілів під час спроби врятувати страусів, і намагання врятувати вцілілих тварин у травні ― серед тіл чи скелетів уже померлих мешканців екопарку. І поранення 15-річного Дениса Шелевіна, і сцену в госпіталі, де він помер. Там також лікували двох полонених окупантів, їх саме виводили на вулицю. Очі окупантів були завʼязані ― та батько Дениса зірвав повʼязку одного з них, щоб показати йому долоні у крові свого сина.