Про ймовірні наступні кроки путіна в Україні в есеї на Foreign Affairs пишуть програмна директорка департаменту міжнародних відносин фонду Кербера Ліана Фікс та професор історії Майкл Кіммадж. Фікс та Кербер вважають, що успішний контрнаступ ЗСУ став вирішальним аргументом на користь того, що Україна має продовжити воювати, а не шукати миру за будь-яку ціну. Відповідно змінилися перспективи для росії, адже успіх в Україні давав путіну можливість продовжувати війну без загальної мобілізації та утримувати високий рівень підтримки режиму, ізолюючи населення від війни. Наразі доведеться обирати одне з двох, вважають автори. Продовжуючи війну без загальної мобілізації, путін ризикує зазнати повної поразки ― мобілізація ж спричинить супротив серед населення і знизить підтримку режиму. Інший варіант для росії, пишуть Фікс та Кербер, ― відмовитися від ідеї повної перемоги та продовжити війну, прагнучи утримати території, окуповані до 24 лютого. Типовим для путіна було б знайти альтернативний «середній» шлях, вважають автори. Він може посилити приховану мобілізацію, продовжити бити по критичній інфраструктурі та цивільних обʼєктах України, використати термобаричну зброю тощо. За будь-якого сценарію Захід має далі надавати підтримку Україні, аби вона продовжила контрнаступ і врешті-решт стала занадто сильною, аби росія спробувала знову напасти в майбутньому.
Про ціну, яку українці з прифронтовних територій готові або не готові платити за мир, у The Conversation пишуть професор Технологічного інституту Вірджинії Джерард Тол та Каріна Коростеліна, професорка Університету Джорджа Мейсона. Група дослідників, до якої ввійшли Тол та Коростеліна, співпрацювали з Київським міжнародним інститутом соціології, щоб провести опитування 1 800 українців із прифронтових міст ― Дніпра, Запоріжжя й Полтави ― щодо бачення майбутнього та прийнятної для них ціни за мир. Дослідники поставили респондентам відкрите запитання щодо основних цілей України. Після обробки відповідей виявилось, що понад половину вважає пріоритетом становлення України як процвітаючої та мирної держави. Близько третини опитаних сказали про необхідність мати велику армію, здатну захистити територію країни. На питання щодо прийнятних для них поступок заради закінчення війни опитані відповідали переважно «абсолютно неприйнятні». Це стосується і втрати можливості визначати власне майбутнє, і продовження окупації територій України. Найменш категоричним для опитаних був сценарій, за якого Україна в обмін на мир відмовляється від членства в НАТО: абсолютно неприйнятним цей варіант став для 46% респондентів. Дослідники також вивчали, хто може вплинути на підтримку українцями переговорного процесу. Виявилося, що заклик від Зеленського підтримати перемовини спрацює ефективно, тоді як публічні спонукання західних лідерів можуть викликати зворотній ефект.
The New York Times опублікували інтерактивний лонгрид із фото- та відеоелементами про миколаївських пожежників, які щодня рятують своє місто після ракетних обстрілів. Протягом шести діб репортер і фотограф видання спостерігали за командою пожежників на чолі зі Стасом Устичем. Устич каже, що через те, що обстріли переважно відбуваються після другої години ночі, серце починає битися швидше, коли сутеніє. Свою роботу він вважає роботою «для справжніх чоловіків», але водночас не боїться показувати емоції: іноді він плаче кілька разів на день, переживаючи побачене за останні пів року. Видання пише і про цивільних, чиї домівки постраждали від російських ракет ― а таких багато: 500 багатоквартирних і близько 700 приватних будинків пошкоджено чи повністю зруйновано. Сто тридцять людей загинули, сотні отримали поранення. Дехто з місцевих вважають, що рф намагається таким чином залякати місто, та досягає лише зворотного ефекту. Стас розповідає про найстрашніший для нього день війни ― день, коли рф вдарила по казармах 36 бригади морської піхоти, де спали сотні солдат. Він мріє, щоб обстріли припинилися хоча б на два дні й він нарешті міг виспатися.