Західні союзники України вражені успіхом контрнаступальної операції ЗСУ: ні в Пентагоні, ні в Лондоні, ні тим більше в Берліні не очікували, що події на Харківщині розгортатимуться так динамічно, пише Politico. І додає, що й в Україні здивовані результатом. «Для всіх стало сюрпризом те, як швидко тікатимуть росіяни», ― цитує видання одного з українських урядовців. Особливо результат вражає тим, що з українського боку участь в операції брали лише «кілька бригад із 2—3 тисячами бійців у кожній». Утім, тепер у США очікують від росії спроб контратакувати українців на Харківщині, поки наші війська не встигли закріпитись на звільнених землях ― цього остерігається, наприклад, аналітик Майкл Кофман із агенції CNA, що досліджує воєнні дії. Білий дім же, своєю чергою, готується на цьому тижні знову виділити Україні зброю ― швидше за все, Україна отримає допомоги на $600 мільйонів, у яку входитимуть артилерійські снаряди та ракети для HIMARS.
Професор стратегічних досліджень шотландського університету Сент-Ендрюс Філіпс Пейсон ОʼБраян висловлює захват діями українських військових у своїй колонці для The Atlantic. «Загальна злагодженість дій та багаторівневе планування ЗСУ принесли країні одну з найбільших військових перемог із 1945 року», ― пише він. При тому, що іще тиждень тому всі розмови точились довкола наступу українців на Херсон. Путін клюнув на наживку, каже ОʼБраян, і, мислячи нетворчо, перемістив до Херсону одні з найефективніших своїх підрозділів. Хоча українці просуваються вперед і там. Аналітик стверджує, що успішність і південного, і східного українських контрнаступів завдячують тривалій боротьбі на виснаження влітку. Українці в ній перемогли: так, ЗСУ зазнали чималих людських втрат, але завдали росіянам іще сильніших. А, на відміну від України, росіянам поповнювати резерви складніше. Не кажучи про підтримку мотивації серед солдат. Так чи інакше, вересневу операцію української армії на Харківщині вивчатимуть у всьому світі ще наступні кілька десятиліть, підсумовує ОʼБраян.
Поворотною точкою у війні називає контрнаступ на Харківщині колумніст Financial Times Гідеон Рахман. Ці кілька днів довели, що росію можна перемогти на полі бою ― і що, швидше за все, невдовзі так і станеться: якщо в гру не вступлять якісь нові фактори, то росія поступово програє цю війну. Рахман міркує про можливі наслідки цього. Наприклад, що ця новина буде дуже поганою для Сі Цзіньпіна та Дональда Трампа, які зробили ставку на дружбу з росією (як-от Пекін) чи просто на схвалення всього, що робить путін (як робить американський експрезидент). Після зміни балансу сил на полі бою ці рішення виглядають як мінімум недалекоглядними, якщо не сказати дурними. Також Рахман прогнозує, що путін, програючи, обере шлях ескалації, щоб остаточно не втратити все. Однак застосування ядерної зброї обернеться проти нього самого: по-перше, є високий ризик зараження і російської території, а по-друге, західні країни муситимуть відповісти військовим втручанням у конфлікт. Інша карта в рукаві путіна ― масова мобілізація ― теж проблемна, адже цю ідею не підтримують у російському суспільстві, а новонабраних солдат треба тренувати як мінімум тижнями. Цього часу росія не має: фронт може просуватися швидко. Лишаються сподівання на холодну зиму, перекриття газових поставок і те, що європейців вийде «проморозити до готовності на компроміс». Однак у головної економіки ЄС ― Німеччини ― газу в сховищах наразі цілком достатньо. Та й холодна зима в Європі поки що не очікується, пише Рахман. Все більш імовірний програш у війні напевно закінчиться для путіна втратою влади, однак далеко не факт, що наступний керівник росії буде ліберальним. Принаймні, наразі більшість населення рф налаштована консервативно-націоналістично, і це може стати джерелом нових проблем. «Так, попереду ще чимало викликів. Але іноді хороші новини ― це просто хороші новини. У цьому похмурому році український контрнаступ на Харківщині ― точно одна з таких новин», ― підсумовує Рахман.