Що у світі писали про війну в Україні 8 вересня. Огляд публікацій провідних іноземних видань

Автор:
Саша Свердлова
Дата:

Ми продовжуємо писати про матеріали спецвипуску The Atlantic, присвяченого Україні, який вийде в жовтні. Сьогодні видання опублікувало аналітичну статтю Філіпса Пейсона ОʼБраєна, професора стратегічних студій Університету Сент-Ендрюса в Шотландії, в якій він розмірковує про контрнаступ України на Херсон. Після того, як у липні українські офіційні джерела почали голосно говорити про плани звільнити Херсон, росіяни відреагували так, як бик реагує на червону ганчірку: почали масово переміщувати підкріплення, щоб підготуватися до атаки українців. ОʼБраєн пише, що таким і був план України, і відповідь росіян грає Києву на руку. Битва на Херсонщині для росії має низку недоліків ― складні шляхи постачання та обмежені можливості для атаки з повітря. Хоч путін і має репутацію стратегічного генія, здається, українці викрили обмеженість та передбачуваність його мислення, пише автор. Та попри попередні успіхи ЗСУ, звільнення такої великої території (а лінія зіткнення тут наразі завдовжки близько 150 кілометрів, понад 50 кілометрів доведеться пройти вглиб) буде складним викликом, вважає ОʼБраєн. З часів Другої світової війни подібні наступи спиралися на контроль у небі, однак Україна наразі не має цієї переваги. Раніше в цій війні успіх українців ґрунтувався на ефективному використанні дронів та портативної артилерії, однак успішне звільнення Херсону ці засоби навряд чи забезпечать. Імовірно, Україна застосує нову зброю, надану західними партнерами, а також активно використовуватиме розвіддані, які допоможуть точно цілити по російських позиціях. На думку автора, Україна не буде масово переміщати танки в бік позицій росіян, продовживши натомість точково атакувати їхні слабкі місця. ОʼБраєн вважає, що ця операція буде хрестоматійною для майбутнього військової справи. На думку автора, повільне нарощування наступальної спроможності, провокування ворога на переміщення своїх ресурсів саме туди, де їх легше знищити, і довготривале виснаження постачання ― саме так виглядає сучасна війна.

The Washington Post пише про наступні кроки ЄС у економічній війні з росією. Цієї пʼятниці відбудеться зустріч міністрів країн Європейського Союзу, під час якої вони обговорюватимуть план заходів, що допоможуть пережити зиму. Єврокомісія запропонувала для цього пʼять кроків, включно із планом перерозподілу надлишкових доходів деяких виробників енергії, обмеження ціни на трубопровідний газ і скорочення споживання електроенергії в пікові години. План було представлено частково у відповідь на те, що «Газпром» припинив потік газу через ключовий газопровід. Таким чином ЄС демонструє єдність і солідарність, каже президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Видання пише, що попри слова про єдність, країни ЄС не погоджуються щодо деталей плану: когось турбує податок на надприбуток, інших ― обмеження ціни на газ. На думку експертки з енергетики Сімоне Тальяпʼєтра, путін спробує використати розбіжності між лідерами блоку на свою користь. Він уже погрожує припинити поставки нафтопродуктів, вугілля та газу у відповідь на обмеження ціни на нафту, встановлене «Великою сімкою».

Редактор розділу безпеки The Telegraph Кон Колін пише, що повна поразка путіна нарешті видніється на горизонті, однак багато залежить від нової премʼєрки Великої Британії Ліз Трасс. Колін вважає, що посилення пропаганди кремля останнім часом свідчить про те, наскільки насправді погані справи. Автор наводить один доволі ілюстративний приклад: на кремлівському каналі в Британії пройшов випуск шоу «Колеса фортуни», де головним призом була оплата рахунків електроенергії взимку. Так москва намагається просунути наратив про те, що європейці страждатимуть через санкції проти рф, накладені їхніми державами. У певному сенсі, пише Колін, подібна пропаганда в Британії є свідченням того, що Лондон відіграв важливу роль в економічній війні проти росії. На думку автора, позиція Великої Британії щодо росії за каденції Ліз Трасс лише посилиться ― про це свідчить призначення на посаду міністра закордонних справ Джеймса Клеверлі та збереження Бена Воллеса як міністра оборони. Клеверлі та Воллес не лише підтримають поточний курс Британії, але й можуть відіграти роль у зміцненні оборонної потужності країни, що стане запорукою стабільності в регіоні.