The Economist пише про «пробудження» Німеччини внаслідок повномасштабного вторгнення рф в Україну. Війна обернулась для путіна не тим, на що він розраховував, а рішенням Швеції та Фінляндії приєднатися до НАТО, зміцненням демократії та націоналізму в Україні й масовою відмовою від російського експорту у світі. Видання ж акцентує увагу на іншому: The Economist пише, що російсько-українська війна може стати каталізатором, який спричинить масштабні зміни в економіці та обороні ФРН, і поштовхом до зміцнення позицій країни як лідера Європейського Союзу. Цікаво, що статтю ілюструє орел (герб ФРН), який вилуплюється з яйця. Яйце, вочевидь, символізує застарілу політику, зокрема залежність від російського газу та бюрократію ― як-от повільні темпи цифровізації послуг. Зараз росія змусила Німеччину «вилупитися» з цього яйця, і видання пише, що не пізно подолати старі проблеми та реформувати проблемні сфери. Водночас ФРН ризикує втратити цей шанс, і саме продовження підтримки України є першим випробуванням Німеччини на стійкість.
Редактор відділу блогів Politico Europe Джеймі Деттмер розмірковує, як пропозиція України відкликати візи росіянам у Європі може зіграти на руку кремлю. Автор пише, що багато росіян, які вже перебувають у Європі, скаржаться на ворожість на ґрунті їхнього громадянства і кампанії, скеровані проти російської культури та науки тощо. Деттмер вважає, що заклик президента Зеленського не видавати росіянам візи до країн ЄС суперечить Женевській конвенції, адже це є колективним покаранням групи людей за дії окремих персон. Зеленський каже, що росіяни обрали свою владу й тепер мають нести відповідальність за це. Деттмер наводить контраргумент, що чесні вибори в умовах авторитарного режиму неможливі, оскільки голосування фальсифікується, а будь-яка опозиція винищується. На заклик Зеленського відгукнулись деякі країни Європи, а Естонія, Фінляндія та Латвія лобіюють впровадження заборони на візи росіянам по всій території ЄС. На думку автора, такі кроки до повалення режиму путіна не призведуть і завершити російсько-українську війну не допоможуть. Натомість, вважає Деттмер, візові заборони лише пожвавлять кремлівський наратив про те, що Захід сповнений заклятих русофобів.
Associated Press пише про те, як росія рекрутує солдатів, щоб поповнювати свої деморалізовані війська. Видання поспілкувалось із жінкою, чий хлопець відбуває покарання в колонії в Петербурзі. Вона розповіла, що увʼязненим там пропонують вступити в російські збройні сили та воювати в Україні в обмін на свободу. За її словами, з 11 добровольців, про яких відомо її хлопцю, восьмеро вже загинули в Україні. Оскільки загальна мобілізація вдарить по популярності путіна, йому доводиться вдаватися до прихованої, зокрема набираючи майбутніх окупантів серед в’язнів. Криза кадрів посилюється тим, що багато чинних військових шукають будь-яких способів, щоб розірвати свої контракти. За даними Володимира Осєчкіна, засновника групи захисту прав ув’язнених Gulagu.net, активне вербування відбувається в семи регіонах рф. Цікаво, що вербуванням опікується не міноборони рф, а найманці з «ПВК Вагнера».
Марк Лоусон, оглядач The Guardian, пише про дві премʼєри українських пʼєс у невеличкому лондонському театрі Фінбороу. Театр обрав дві роботи українських авторок, засновані на подіях 2014 року, що стали передвісниками великої війни 2022 року. Перша пʼєса ― «Винеси сміття, Саша» Наталії Ворожбит про померлого Сашка, полковника української армії, чий привид підтримує прагнення воювати за батьківщину. Лоусон відзначає вдале поєднання комедії та трагедії, справжнього і містичного в пʼєсі Ворожбит. Друга робота ― це «Кицька на спогад про темінь» Неди Нежданої, монолог безіменної жінки з Донбасу, яка намагається продати кошенят на вулиці та розповідає історію окупації Донбасу. Оглядач пише, що обидві пʼєси дають зрозуміти, що загроза свободі України почалася не 24 лютого, а багато років тому.