Про невеселі перспективи української економіки та кроки, до яких вдається уряд, щоб виграти час, пише Financial Times. Минулого тижня Кабінет міністрів домовився із західними інвесторами про відтермінування виплат державного боргу на два роки. Це вивільнить приблизно $6 мільярдів і вкупі з девальвацією гривні на 25% помʼякшить тиск на Україну з боку іноземних кредиторів, зазначає видання. Однак цих заходів недостатньо: щомісяця українці виводять майже $1,5 мільярда з гривневих карток за кордоном за заниженим курсом, а військові витрати зросли і тепер перевищують $3 мільярди на місяць. FT цитує професора економіки Юрія Городніченка, який вважає, що Україні доведеться або піднімати податки, або скорочувати некритичні витрати. Легких рішень не буде, адже збільшити податки означає знищити бізнес, а некритичні витрати вже й так скоротили нанівець. Якщо військові видатки залишаться на поточному рівні, то восени в уряду закінчаться гроші, пише видання. Отже, без зовнішньої підтримки Україна не зможе фінансувати оборону, а Кабмін за результатами року отримає до $50 мільярдів дефіциту бюджету. Західні партнери пообіцяли надати приблизно $38 мільярдів підтримки, але ці гроші надходять повільно. Угода про забезпечення експорту зерна може дозволити Україні отримувати приблизно $800 мільйонів на місяць, проте російська атака на Одесу свідчить, що рф може її зірвати.
Клод Моніке, співдиректор Центру стратегічної розвідки та безпеки, написав колонку на Politico, в якій закликає Захід підтримати так звану вільну пресу, а саме ― російське видання РБК. На думку автора, стратегії економічного та дипломатичного тиску Заходу на росію бракує елементу роботи із самими росіянами, які не мають доступу до вільної преси, тобто й до правдивої інформації про події. Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну рейтинг путіна зріс із 65 до 85%, отже, російська машина пропаганди працює ефективно. Автору відомо про щонайменше 166 видань, які оголосили «іноземними агентами», і навіть помірно критичні медіа або вже закрилися, або на межі закриття. Моніке вважає, що наступною «ціллю» стане РБК. За його словами, це «одна з останніх незалежних медіагруп у росії», оскільки це видання нібито обʼєктивно та неупереджено висвітлює війну. Через закриття РБК, пише Моніке, без роботи опиняться понад тисячу людей, тому ЄС має створити фонд допомоги незалежній журналістиці в росії всього на кілька мільйонів євро ― «мізер, як порівняти з вартістю санкцій чи поставленої Україні зброї». Цей фонд міг би оплачувати роботу журналістів, які лишаються в рф, і фінансувати переїзд тих, хто працюватиме з тимчасових офісів на Заході, резюмує автор.
Пітер Померанцев, британський журналіст і письменник українського походження, написав есей «Україна ― це наступний акт у путінській імперії приниження» на The New York Times. У ньому Померанцев розмірковує про причини російського вторгнення в Україну та про приниження як основу російської ідеології. Ця війна, безумовно, є колоніальною, однак її мета не зводиться до захоплення територій та ресурсів. Вона прагне принизити українців, пише автор. Стратегія путіна, на думку Померанцева, полягає в тому, щоб самому принижувати росіян, а потім скеровувати їхню агресію, що виникає у відповідь, на «ворогів» ― або на Захід, або, як зараз, на Україну. Як приклад автор наводить маргінальне становище колонізованих росією тувинців і чеченців та їхню роль у війні. Якщо накласти риторику путіна про братні народи на історії українців, які побували в окупації, виходить влучна картина нещасливої жорстокої родини, де одні травми накладаються на інші, а її члени не можуть врятуватись від них самі та не дають зробити цього іншим. Померанцев наводить дані досліджень громадської думки росіян щодо війни та пропонує поглянути на високу підтримку вторгнення через призму психоаналізу. Принижені люди вчаться любити біль і стають мазохістами, а тоді й садистами щодо інших. Заклик путіна терпіти економічні наслідки санкцій є закликом любити погане бідне життя. На геополітичному рівні прослідковується схожа логіка: так, нещодавня заява путіна про те, що країни поділяються на «суверенні» та «колонії», теж відображає розділення на великих і маленьких, тих, хто принижує, і тих, кого принижують. Саме через цю викривлену логіку, пише Померанцев, заклики «заспокоїти путіна» ― як-от редакційна стаття The New York Times про те, що Україні доведеться піти на територіальні поступки ― є фундаментально хибними. Щоб вийти з циклу приниження й агресії не можна потурати чудовиську ― потрібно позбутися залежності від нього і захистити суверенітет України за будь-яку ціну.