Республіканці починають шкодувати, що дали Вікторії Спартц майданчик для обговорення російського вторгнення в Україну, пише Politico. Спартц ― перша конгресвумен українського походження, вона неодноразово відвідувала Україну після початку повномасштабної війни. Нещодавно вона різко розкритикувала Володимира Зеленського та його команду і звинуватила їх у корупції, що шокувало представників обох партій. Зараз республіканці стурбовані тим, що позиція Спартц шкодить взаєминам США та України й що її «використовують сили, які прагнуть послабити західний альянс». Високопоставлений республіканець Палати представників на умовах анонімності прокоментував слова конгресвумен так: «Якого дідька?» Інше джерело повідомило виданню, що Спартц має репутацію людини, яка вривається на брифінги та зустрічі комітетів, до яких вона не входить, включно із зустрічами колегії із закордонних справ. Колишні помічники Спартц описують робочу атмосферу в її офісі як ворожу, а її саму як людину, яка часто кричить на своїх співробітників, пише Politico. Хоча Україна має довгу історію корупції, у США критику Спартц не поділяють. Politico цитує сенатора Ліндсі Грема, який каже, що в інтересах національної безпеки США підтримувати Зеленського й Україну. Водночас багато колег Спартц не критикують її публічно, оскільки російська агресія стає все більш «політично тернистою» темою всередині Республіканської партії.
The New York Times пише про диспропорцію потоків підтримки України, що свідчить про розбіжності між її союзниками. Баланс на нинішньому етапі російсько-української війни залежить від поставок зброї, і в той час як Велика Британія, Польща та Сполучені Штати роблять усе можливе, деякі інші країни притримують допомогу. Чутки, які надходять переважно зі східного флангу НАТО, свідчать про те, що деякі союзники затримують поставки, сподіваючись на коротшу війну та швидші переговори. Останні дані Кільського інституту демонструють, що країни Західної Європи, зокрема Німеччина, мають найбільший розрив між зобовʼязаннями і власне постачанням зброї Україні. Німецький аналітик зовнішньої політики Ульріх Шпек каже, що план Німеччини полягає в тому, щоб забезпечити Україну достатньою кількістю зброї, аби вижити, але не щоб повернути територію, що вважатиметься поразкою рф. Німеччина та Франція мають іншу стратегічну мету, ніж Вашингтон, пише NYT, оскільки вони бояться ядерної зброї росії. NYT цитує Пʼєра Вімона, колишнього посла Франції у Вашингтоні, який ділить європейські країни на три групи. До першої він відносить, зокрема, Велику Британію, Польщу та країни Балтії, які прагнуть ізолювати путіна та росію. У другій називає Бельгію, Чехію та Нідерланди, які вірять в ідею стримування часів холодної війни; у третій ― Францію, Німеччину, Угорщину та Італію, які шукають у майбутньому можливості для нового діалогу з росією. Однак є надія, що плани путіна розділити НАТО та ЄС проваляться, оскільки Західна Європа має намір позбутися залежності від російських вугілля, нафти та газу.
У нещодавній статті Девід Ігнатіус, оглядач The Washington Post, обговорює потенційні переваги тривалої війни для України. Оскільки Захід ніколи не мав стратегічного терпіння, путін сподівається, що тривала війна виснажить Україну та її союзників раніше, ніж росію. Ігнатіус вважає, що є способи, в які США та їхні союзники можуть нівелювати плани путіна, і збереження санкцій тут є ключовим. Хоча росія досі має гроші через високі ціни на енергоносії, москві стає дедалі важче купувати заборонені товари, необхідні для армії, технологічних компаній та енергетичного сектору. Нещодавнє дослідження Інституту міжнародної економіки Петерсона використало експортні дані з 54 країн, щоб зʼясувати, що експорт країн, які ввели санкції щодо росії, із другої половини 2021 року впав на 60%. Також рф стає все складніше поновлювати запаси зброї та підтримувати логістику в Україні. Ігнатіус робить висновок, що у путіна насправді менше козирів, аніж здається.