Що у світі писали про війну в Україні 2 липня. Огляд публікацій провідних іноземних видань.

Автор:
Саша Свердлова
Дата:

Американський історик і професор стратегічних досліджень Філліпс Пейсон ОʼБраєн написав есей для The Atlantic про те, як Україна допомогла викрити росію як далеко не наддержаву. О’Браєн зазначає, що аналітики й експерти можуть говорити про те, що одні країни є потужними утвореннями, а інші ні, однак такі заяви складно перевірити, допоки не почнеться війна. Російсько-українська війна змінює глобальне уявлення про національну владу та лідерство. Коли повномасштабна війна тільки почалася, було уявлення, що рф ― велика держава із кмітливим лідером, а Україна ― маленька, ослаблена національним розколом країна, якою керує колишній комік. Ціла група експертів і аналітиків, які називають себе «реалістами», сформулювала ідею, що у війні домінує динаміка «великої держави проти малої», пише ОʼБраєн, наводячи як приклад колишнього держсекретаря США, «реаліста» Генрі Кіссінджера. Насправді ця думка була помилковою. По-перше, росія виявилася не настільки сильною, як вважалось. Натомість армія може бути сильною настільки, наскільки сильними є суспільство, економіка і політична структура, що стоять за нею. О’Браєн також пише про російське керівництво, зокрема про путіна, який є черговим доказом того, що із часом диктаторські режими мають тенденцію розкладатися. Говорячи про владу, слід також враховувати поняття моралі та відданості. Згідно з текстом, «реалісти» дивуються насамперед надзвичайному українському опору. Тому, пише О’Браєн, нам потрібно переглянути те, як ми оцінюємо, що саме робить країну великою державою, і як пояснюємо слабкості авторитарних режимів.

The New York Times пише про українську комедійну сцену під час повномасштабної війни. Кореспондент NYT вирушив до Львова і поспілкувався там із коміками. Лише за два тижні після 24 лютого група львівських стендаперів розпочала вечори «Культоборони», збираючись кожні кілька днів в одному зі львівських гумористичних клубів. Звірства російського вторгнення жаливі та страшні, однак гумор допомагає багатьом людям впоратися зі страхом і стресом війни. Деякі жарти ― приклади самоіронії. Наприклад, жарт про те, що українці зрозуміли, як повторно використовувати «одноразову» протитанкову ракету NLAW, порівнявши її з готельними капцями, які автор жарту привіз додому з Єгипту і носив ще рік по тому. Багато гумору про путіна й росіян. Мета таких ініціатив ― принизити ворога та зробити життя українців на війні стерпним. Ці вечори також транслюють онлайн, щоб зібрати пожертви на потреби української оборони. Виходить результативно: за понад 50 шоу коміки зібрали приблизно $70 тисяч.

Al Jazeera публікує прогнози щодо закінчення війни в Україні. Змістивши фокус на схід України, росія, ймовірно, продовжить наступ, поки не «звільнить» увесь Донбас. Al Jazeera поспілкувалася з колишнім генерал-лейтенантом НАТО Константіносом Лукопулосом, який вважає, що ця війна не може завершитися швидко. Зазвичай війни закінчуються, коли одній стороні вдається навʼязати свою волю іншій на полі бою або коли обидві сторони прагнуть компромісу. За словами Лукопулоса, наразі росія має політико-стратегічну і тактичну ініціативу, через яку Україні невигідно вступати в мирні переговори. Професор стратегії та безпеки Джеймі Ши сказав Al Jazeera, що рф, імовірно, вважає, що зараз має перевагу, і продовжить повільно просуватися на Донбасі. Водночас Україна й надалі даватиме відсіч за підтримки своїх західних союзників. За словами Ши, у майбутньому можливі два сценарії: або Україна змусить росію повністю вивести свої війська з її території або, що більш імовірно, обидві сторони зайдуть у глухий кут, що супроводжуватиметься тривалими безрезультатними переговорами, свідками яких ми були в минулому. Лукопулос, навпаки, вважає, що війна, навряд чи триватиме понад рік ― ані Україна, ані росія довше не витримають. Він передбачає можливість такого собі «корейського сценарію» ― з лінією демаркації та демілітаризованою зоною.