Марк Леонард, директор Європейської ради з міжнародних відносин, у виданні Foreign Affairs розмірковує про вплив російського вторгнення в Україну на зміну світового порядку. Есей під назвою «Справжній кінець Американського світу» досліджує коріння провідної ролі США в міжнародному порядку після Другої світової війни та чому це змінюється зараз. І мова не про Китай. За словами Леонарда, американська першість значною мірою була результатом штучної слабкості третьої та четвертої найбільших економік світу ― Німеччини та Японії. Після 24 лютого Німеччина кардинально змінила свою зовнішню політику, збільшивши витрати на оборону та зайнявши далеко не нейтральну позицію щодо України. З огляду на прагнення Китаю до регіональної гегемонії, Японія здається близькою до схожої трансформації. Зараз спільна позиція щодо України може видатися передумовою для консолідації Заходу, однак у довгостроковій перспективі і Німеччина, і Японія можуть стати міцнішими та об’єднати довкола себе сусідні країни, що призведе до тіснішої співпраці на рівні регіональних безпекових союзів. Європейцям, пише Леонард, доведеться взяти на себе більше відповідальності за безпеку в Східній Європі, на Балканах і на Близькому Сході. Японії, ймовірно, доведеться зробити більше, щоб збалансувати китайський вплив в Азії. А США, як прогнозує Леонард, доведеться звикнути до більш збалансованих відносин із союзниками, що ґрунтуються на співпраці. Загалом, резюмує автор, ці зміни можуть призвести до більш збалансованої моделі спільного лідерства.
The Washington Post поспілкувалася з українцями з Херсону і з тими, хто перебуває в постійному контакті з ними, та опублікувала матеріал про повсякденне життя в місті, окупованому понад 100 днів. Атмосфера в Херсоні похмура, російські війська патрулюють вулиці, чути про майбутній «референдум», на якому мають «вирішити», чи бути Херсонській області частиною росії. Магазини та аптеки у місті зачинені, українські банки й банкомати не працюють. З Херсону важко вибратися, а тим, хто ризикує евакуюватися, доводиться вдаватися до вкрай небезпечних поїздок, які можуть тривати до тижня. Хоча в місті досі є ознаки опору, як-от нещодавній вибух у кафе біля штабу окупантів, росіяни викрадають проукраїнських активістів ― і це посилює страх серед місцевого населення. Росіяни пропонують містянам гуманітарну допомогу, але лише в обмін на паспортні дані. Місцеві побоюються, що окупанти потім використають цю інформацію для фальсифікації результатів «референдуму», якщо він відбудеться.
Лінда Кінстлер, письменниця та дослідниця Голокосту, опублікувала інтерактивний есей на The New York Times, у якому описує паралелі між російським вторгненням в Україну та Другою світовою війною. Нарис супроводжується ілюстраціями, які є частиною нового проєкту дослідження історії Бабиного Яру. Це місце стало територією одного з найбільших масових поховань жертв Голокосту в Східній Європі: з 1941 по 1943 рік нацисти вбили тут близько 100 тисяч людей. Після війни радянські війська стерли сліди трагедії з ландшафту, побоюючись, що єврейська солідарність загрожуватиме радянській ідентичності. Тепер рф уразила своїми ракетами ділянку прямо біля масового поховання, знищивши територію, яка мала стати музеєм Голокосту в Східній Європі. Історичних паралелей у російсько-українській війні все більше. Хоча можуть знадобитися десятиліття, щоб довести, що росіяни вчиняють геноцид в Україні, ― є докази того, що вони систематично намагаються стерти українську історію та культуру, та постійно заперечують право українців на правосуддя. А це, по суті, є геноцидом.