Видання The Washington Post опублікувало звіт про те, як американські спецслужби досліджують свої прорахунки щодо України та росії. Через три місяці після початку повномасштабного вторгнення вони перевіряють, що зробили не так до 24 лютого. Це відбувається у той час, як американська розвідка допомагає Україні, намагаючись уникнути прямої конфронтації з кремлем. Обидві партії американського Конгресу розмірковують, чи могли б США зробити перед війною більше, якби оцінки України були не такими песимістичними. Адже зрештою, пише WP, спецслужби суттєво недооцінили Україну та переоцінили росію та її президента. Тепер Національна розвідувальна рада перегляне, як відомства оцінювали «волю до боротьби» та «здатність воювати», оскільки обидва критерії складно проаналізувати за класичною методологією. На думку експертів зі сфери оборони та розвідки США, аналітики, мабуть, занадто покладалися на кількість російських військ і техніки та можливості росії у кіберсекторі. Чинний директор Розвідувального управління Міністерства оборони Сполучених Штатів Америки зазначає, що до війни він вважав українців недостатньо підготовленими. Тепер він визнає, що ця оцінка була помилкова, а українці продовжують відважно боротися. Водночас, ознаки того, що Україна налаштована рішуче і готова воювати, були і до війни. Принаймні, якщо зважати на негативне ставлення населення до москви та на роки практичних тренувань бойових навичок і протидії кібератакам під час війни на Донбасі.
The Economist пише, що вторгнення росії в Україну поклало край тенденції до відмови від ядерного озброєння. Коли Америка знищила Хіросіму та Нагасакі, у світі настала епоха «ядерного табу», яка спиралася на ядерне стримування та загальне розуміння, що використовувати ядерну зброю неправомірно. Тепер росія порушує це табу, відкрито погрожуючи світу ядерними боєголовками, зокрема в ефірі державного телебачення. За словами доктора Ніни Танненвальд, політолога з Університету Брауна, кожні кілька днів якийсь російський чиновник виголошує явні погрози застосувати ядерну зброю. The Economist пише, що ризики того, що путін вирішить переступити «ядерну межу», не великі, але реальні, хоча східноєвропейські посадовці вважають, що Німеччина, Італія та Франція їх завищують. Видання зазначає, що окрім безпосереднього ризику використання росією «Сарматів» чи «Посейдонів», існує ще більша проблема, яка може порушити ядерне табу. Людей, які пам’ятають про Хіросіму та Нагасакі, стає дедалі менше, тож світ починає забувати, що в ядерних війнах не буває переможців. Згідно з дослідженнями, значна частина населення Великої Британії, Франції та Ізраїлю підтримує використання ядерної зброї в конфліктах з неядерними державами за умови, що вона ефективніша за звичайну. На думку The Economist, оскільки глобальний ядерний дискурс змінюється, питання про те, хто переможе в Україні, є вирішальним для всього світу. Якщо Україні вдасться повернути свої території, можливо, світ побачить, що ядерні бомби — це зброя, що підходить лише для жахливих диктаторів, які хочуть усіх налякати, і не більше того.
Колишній міністр оборони України Андрій Загороднюк написав колонку для The Guardian, в якій розмірковує про потенційний результат російсько-української війни. Загороднюк пише, що українці більше за всіх у світі хочуть миру, але не ціною територіальних поступок. Він стверджує, що будь-які поступки будуть лише досягненням загарбницької стратегії путіна. Загороднюк здивований пропозицією американського політика й лобіста Генрі Кіссінджера якнайшвидше припинити бойові дії та пише, що росія підхопила її, аби звинуватити Україну в бажанні продовжувати непотрібну війну. Ексміністр вважає, що мета путіна в Україні — знищити українську державність, тому компроміс із кремлем неможливий. Те, що росіяни використовують «антикварні» танки 1960-х років (Т-62), свідчить, що вони на межі можливостей — саме тому й просувають ідею перемирʼя. За словами Загороднюка, єдиний спосіб досягти миру — припинити сприймати російський булінг як щось природне. Західним лідерам, вважає ексміністр, варто послідовно дотримуватися цього підходу.