США допомагають Україні розвідданими для ліквідації російських генералів, запевняє видання The New York Times. На умовах анонімності представники оборони та розвідки Сполучених Штатів розповіли, що хоч удар по місцю перебування російського головнокомандувача валерія герасимова в Ізюмі відбувся без підтримки їхньої розвідки, деякі інші генерали загинули не без американської допомоги. Сполучені Штати та союзники по НАТО надають Україні розвідувальні дані в режимі реального часу ― завдяки цьому легше відстежувати переміщення російських військ і техніки та виявляти критичні цілі. Також Білий дім постачає Києву озброєння, яке має покращити здатність України атакувати російських військових керівників. Утім, російські генерали й самі «допомагають» Україні знайти їх, оскільки часто користуються незахищеними телефонним і радіозвʼязком. Та й російська військова тактика виявилась українським «союзником», оскільки через централізовану систему ухвалення рішень російські генерали змушені здійснювати ризиковані поїздки на передову. Хоча США досі не збираються посилати війська в Україну чи закривати її небо, обмін розвідданими є безпечною формою підтримки ― він непомітний і його можна заперечувати.
The Telegraph пише про найбільший прорахунок путіна і ціну, яку доведеться за нього заплатити. Пʼять пакетів санкцій Заходу проти рф не зупинили вторгнення в Україну, проте очікуване нафтове ембарго росії завдасть їй сильного болю. Хоча путін не вірив, що Захід зможе стати настільки обʼєднаним, щоб припинити свою залежність від російського викопного палива, звірства росіян у Бучі, Маріуполі, Волновасі та сотнях інших українських поселень змусили західний світ змінити думку щодо росії. А найбільшою несподіванкою стало те, як далеко готовий піти ЄС. Так, президент Європарламенту Урсула фон дер Ляєн пропонує повністю заборонити імпорт всієї російської нафти ― сирої та очищеної. Наслідки такого рішення будуть немислимими для рф, адже 45% її бюджету становлять доходи від експорту нафти, а якщо врахувати нафтопродукти ― то всі 70%. Ембарго призведе до того, що путіну не буде що інвестувати у свою голодну армію.
Politico пише, що лукашенко намагається дистанціюватися від російсько-української війни. Оскільки російські війська відступили з територій України поблизу кордону з Білоруссю, білоруський диктатор шукає можливості взяти участь у мирних переговорах і таким чином легітимізувати себе в міжнародному співтоваристві. Водночас лукашенко догождає путіну, дозволяючи йому використовувати територію Білорусі для нападів на Україну та запровадивши смертну кару за спроби «тероризму», зокрема за диверсії на залізниці. При цьому він намагається заспокоїти Захід ― скасував візи для поїздок із Латвії та Литви, випустив кількох політвʼязнів з-за ґрат під домашній арешт, зменшив керований потік мігрантів, який сам же й створив для шантажу сусідніх країн ЄС. Також він написав листи лідерам держав ЄС, в яких переконував, що Білорусь жодним чином не причетна до бойових дій в Україні. Реакція на ці листи була стриманою.
Реакція Папи Римського на російське вторгнення в Україну поки що не принесла ані успіхів у порятунку людських життів, ані розуміння в дипломатичних колах. То Франциск говорить зі «своїм давнім другом» патріархом рпц кирилом, який схвалив російські звірства в Україні, то тримає в руках український прапор із Бучі, де росіяни вбили сотні цивільних. Інформагентство Associated Press спробувало розібратись, чому так ― і після розмов із послами різних країн у Ватикані та дослідниками історії Святого престолу дійшло висновку, що така поведінка для Ватикану типова. Іще сто років тому понтифіки провадили так звану остполітику ― попри звірства комуністичного режиму, намагалися зберегти звʼязки із православною церквою. Ось і зараз Ватикан прагне втримати контакт із рпц, яка просто переважає ті ж ПЦУ чи УГКЦ за прихожанами. «Дипломатія має служити церкві, а не навпаки», ― запевняє експосол Канади у Ватикані Енн Ліхі. Натомість опоненти поведінки Франциска порівнюють його з «мовчазним» Пієм XII, який у роки Другої світової ніби не помічав Голокосту.