Кілька російських олігархів, а також Дмитро Фірташ витрачають сотні тисяч доларів на послуги американських піарників, щоб переконати Захід: вони не мають нічого спільного з сучасною російською владою. Мета цього, як пише Politico, — не потрапити в санкційні списки Заходу. Найбільш активно опирається цьому Леонід (а тепер Леонард) Блаватнік. Народжений в Одесі, він у студентські роки емігрував до США. Однак провадив активний бізнес у росії, зокрема у сфері алюмінієвої промисловості. Зараз більшість статків Блаватніка — у США, зокрема він має частку в компанії Warner Music. Справедливо побоюючись закриття своїх американських бізнесів, Блаватнік користується послугами однієї з найдорожчих PR-компаній світу Hill+Knowlton. Тепер ця компанія активно розсилає листи журналістам, які написали або пишуть про кремлівський олігархат, переконуючи, що Блаватнік до цього списку стосунку не має. Фірташ же, як пише Politico, заплатив компанії Davis Goldberg&Dalper $150 тисяч за піврічний контракт, дія якого закінчується 31 жовтня. Завдяки пресрелізам американських піарників бізнесмен постає не як колишній посередник між «Газпромом» і «Нафтогазом», а як борець за свободу України. Про санкції РНБО проти нього не згадують.
Майбутнє демократичного світу зараз визначають «безіменний солдат, безсоромний політик і бездушний лідер», вважає впливовий колумніст Томас Фрідман, який так назвав свою колонку на The New York Times. Під безіменними солдатами Фрідман має на увазі українців ― і військових, які зараз тримають фронт, і незліченних цивільних, які допомагають Україні встояти у війні. «Включно з бабусями, які зі стареньких мобільних допомагають корегувати вогонь», — уточнює колумніст. Під безсоромним політиком він має на увазі керівника республіканської більшості в американському парламенті Кевіна Маккарті, якого спіймали на брехні про те, що він нібито не казав Дональду Трампу про його відставку невдовзі після штурму Капітолія 6 січня 2020 року. А бездушний лідер — путін, який за будь-яку ціну хоче довести, що Захід слабкий та розділений, а Україна не має права на існування. Наразі він зазнає поразки, але, застерігає Фрідман, мало що буває небезпечнішим за приниженого лідера з ядерною зброєю. «Ознака теперішнього часу — деякі політичні лідери перестали зупинятися на червоне світло», — каже Фрідман. І сподівається, що світ привчить їх дотримуватися правил — завдяки, зокрема, праці «безіменних солдат».
«Ніяких зброї, НАТО і США», — так охарактеризував забаганки путіна щодо всіх сусідніх із росією країн Філіп Бредлав, колишній командувач сил НАТО в Європі та генерал армії Сполучених Штатів. Іронія в тому, пише Associated Press, що внаслідок вторгнення в Україну російський диктатор отримав саме те, чого так не хотів: українська армія швидкими темпами переходить на західні стандарти. Процес став особливо інтенсивним після того, як провідні країни НАТО все-таки зважились постачати Україні важку зброю. Зараз численні українські військові вчаться працювати з нею. Зустріч керівників оборонних відомств 40 країн 26 квітня засвідчила, що цей процес буде масштабним і незворотним, що підтримка триватиме й після завершення війни. Тож у підсумку станеться те, чого путін так остерігався: велика країна, яка межує з росією, матиме армію, оснащену найсучаснішою зброєю, добре треновану і неймовірно мотивовану.