Що у світі писали про війну в Україні 19 квітня. Огляд публікацій провідних іноземних видань.
Останнім часом з’являлося багато публікацій про рольові моделі та джерела ідеології путіна. The Spectator згадує про Івана Ільїна — християнського фашиста, який є взірцем для російського президента. За радянських часів Ільїн був рішучим противником комунізму, але в 1990-х його ідеї відродження імперії знов набули актуальності. Ільїн описував сильного тоталітарного лідера — «царя», який поведе росію «у велику історичну битву між слугами божими та пекельними силами». У своїх виступах путін неодноразово згадував Ільїна і навіть подбав про те, щоб його ключова праця стала обов’язковим читанням для російських губернаторів. З огляду на те, що писав Ільїн і як це трактують його сучасні послідовники на кшталт олександра дугіна, небезпека полягає не у прагненні росії поглинути колишні радянські країни, а в ідеї апокаліптичної битви між силами добра (росії) і зла (Заходу).
Експерт зі стратегії національної безпеки Шон МакФейт у колонці на The Hill пише про російських найманців з «групи Вагнера» та потенційні стратегії боротьби з ними. Загадка найманців путіна полягає в тому, що вони існують під «кремлівською парасолькою», водночас найманство в рф поза законом, і це дозволяє кремлю легко контролювати персонал. За словами МакФейта, путін покладається на вагнерівців принаймні з двох причин: по-перше, вони дають чудову можливість заперечувати звірства рф, оскільки група не є частиною російських збройних сил, а по-друге, вони допомагають приховати справжню вартість війни, адже нікого не хвилює кількість загиблих найманців. Ця група досить кваліфікована і небезпечна, тому нейтралізувати її має допомогти НАТО, пише МакФейт. Його пропозиція — зробити вагнерівців непривабливими для москви, щоб вони збанкрутували та зникли. Одна з ідей — допомогти бойовикам знайти кращу роботу подалі від москви, інша — пролити більше світла на операції угруповання, щоб кремлю було важче заперечувати їхню присутність в Україні.
Forbes пише про неминучий і безпрецедентний перехід України до нового арсеналу НАТО та пов’язані з цим виклики. Зараз союзники передають Україні всі радянські системи озброєння, які в них залишилися. Однак кількість цього антикваріату, що часто зберігається в сумнівних умовах, обмежена, а нові його джерела навряд чи з’являться. Тому єдиний шанс наблизити перемогу України — надати їй західну зброю. Ключовим викликом для України буде гармонійний перехід на використання незнайомого арсеналу, що включатиме навчання персоналу та розробку нових ланцюжків поставок ― і все це під час активних бойових дій. Матеріально-технічне забезпечення теж буде доволі складним завданням, адже щойно українські військові отримають західну зброю, виникне потреба оперативно доставляти боєприпаси, паливо і навіть інструменти для неї.