Що у світі писали про війну в Україні 17 квітня. Огляд публікацій провідних іноземних видань.
The Los Angeles Times пише про проросійські настрої та прихильників путіна в Німеччині. Там дуже багато людей підтримують Україну, однак серед понад двох мільйонів вихідців з колишніх радянських республік, які зараз живуть у країні, чимало тих, хто симпатизує путіну. Їхній рух не соромиться використовувати як символ зірку Давида, порівнюючи переслідування євреїв під час Другої світової війни з теперішнім ставленням до росіян. Зірку вони поєднують із символами Z і V та георгіївською стрічкою. Протести підтримують місцеві прокремлівські медіа ― наприклад, праворадикальний журнал Compact Magazin, який вітає російсько-німецьку дружбу. Ці групи активно експлуатують антиамериканські та антинатівські настрої німців.
Колишній керівник московського бюро BBC Крістофер Бут у колонці на The Spectator ділиться своїми роздумами про «відмову світу від російської культури».
По-перше, ця теза не є правдивою — її використовує російська пропаганда. Наприклад, у вечір, коли путін заявив, що «Чайковського скасували», у нью-йоркській Метрополітен-опері йшов «Євгеній Онєгін». У деяких випадках російських культурних діячів справді табуюють, однак на те є серйозні підстави. Приміром, улюблений диригент путіна валерій гергієв більше не виступатиме в La Scala та на інших знаменитих майданчиках. Дехто вбачає в цьому «русофобну істерію», але, як пише Бут, саме гергієв керує оркестрами на концертах у місцях, де путін посіяв хаос, — у сирійській Пальмірі та самопроголошеній Південній Осетії. Диригент навіть з’являвся в путінській електоральній кампанії 2012 року. Тож культура в цьому випадку точно не «поза політикою».
Роберт Пірсон, американський дипломат із досвідом роботи в НАТО, у колонці на The Hill пише про потенційну післявоєнну архітектуру безпеки між рф і Заходом.
Пірсон вважає, що путін планує загарбати країни Балтії, Польщу, Угорщину та Молдову, і він зробить все можливе, щоб поширити військову присутніть рф якомога далі на захід. Війна в Україні має змусити НАТО перестати діяти з позиції захисту, бо ця стратегія лише допоможе путіну. Завданням НАТО і ЄС, пише Пірсон, є дати друге дихання обіцянці, яка мотивувала дипломатію США за часів Холодної війни — побудувати цілісну та вільну Європу. «Настав вирішальний момент, який має повернути стрілу історії проти нової хвилі імперського колоніалізму», — запевняє автор.
The New York Times опублікувала есей Девіда Хʼюма Кеннерлі, лауреата Пулітцерівської премії за фотографії подій під час війни у Вʼєтнамі. Оглядаючи знімки з України, Кеннерлі стверджує, що в такі часи фотографії мають особливу силу. Зображення — це пряма лінія до людей, пише Кеннерлі, вона минає численні заяви чиновників та експертів. Навіть якщо громадськість може «звикнути» до свідчень людських страждань, деякі фото завжди матимуть силу, щоб змусити весь світ реагувати на те, що зараз відбувається в Україні. «Найкращі фотографії війни можуть змусити нас відвести погляд. Важливо, щоб ми цього не робили», — резюмує він.
Американське видання ArmyTimes пише, що інструктори армії США використовують уроки російсько-української війни для підготовки солдатів до потенційних боїв із таким ворогом, як рф чи Китай. Навчальна рольова гра, що зараз триває в Національному навчальному центрі, відбувається на околицях вигаданого міста Уджен, яке контролюють ворожі сили — деновійці. Для поширення хибних звинувачень проти американської бригади, яка готується до нападу, вони використовують соцмережі, а для утримання міста не гребують нищенням його будівель і населення. Мета тренінгу — навчити солдатів об’єднувати всі елементи їхньої бойової сили (зокрема інформаційну зброю) в координований штурм. Друга задача — допомогти чиновникам армії США модернізувати військову техніку. Наприклад, знайти оптимальний баланс між мобільністю, захищеністю та силою вогню американських танків.