У святковий період українці роблять багато покупок, а знижки в магазинах сягають 50—80%. Цим користуються аферисти, які у потоці святкових розпродажів під виглядом оригінальної продукції продають нам фейк. Реклама на кшталт «Аромати легендарних Chanel, Dior по 400 грн» або «Дві сумки Gucci за ціною одної» всюди. Такі рекламні «пастки» заводять на сайти, в асортименті яких будуть не славнозвісні Chanel, Dior та Gucci, а лише їхні низькопробні копії.
Недобросовісні продавці часто імітують корпоративний стиль великих ритейлерів, аби надати рекламі переконливості. На парфумерно-косметичному ринку, наприклад, онлайн-шахраї люблять прикриватися брендом відомої парфумерно-косметичної мережі BROCARD.
Експерти компанії зазначають, що є кілька маркерів, котрі видають шахрайські онлайн-майданчики:
- Назва сайту, зазначена в адресному рядку, не збігається з назвою онлайн-магазину у рекламному повідомленні. Навіть одна неправильна буква у назві — ознака афери. Перевірити належність сайту до компанії, про яку йдеться в рекламі, можна в будь-якому пошуковику. Задаєте в Google запит «офіційний сайт <назва компанії>», і перший результат пошуку буде корпоративним сайтом компанії.
- Сайт має домен без обмежень реєстрації, тобто доступний будь-кому: com.ua, kiev.ua, in.ua, cc, biz тощо. Усі великі українські ритейлери мають сайти шаблону «<назва компанії>.ua». Домен зони .ua може отримати лише офіційний власник бренду. Торгові марки реєструє Укрпатент, процес триває від 9 місяців до 2 років. Шахраї працюють швидко і з «органами» справ не мають — з причин, які усім зрозумілі.
- Оформлення видає, що сайт створений нашвидкуруч: при переході на інші сторінки сайту адреса у рядку браузера не змінюється; контент неякісний, дизайн украй простий, віжуали зверстані непрофесійно.
Приклад фейкової реклами.
Загалом вже надзвичайно низька ціна на люксову продукцію має насторожувати. Жоден відомий бренд не буде продавати нижче собівартості. Ціна не може бути на рівні 400 гривень, коли йдеться про легендарний парфум, як-от Chanel, адже включає витрати на закупівлю якісних дорогих компонентів, створення аромату і упаковки, розмитнення, зберігання на спеціально обладнаному складі тощо.
Ще один важливий маркер — офлайн-магазини. Отримати право продавати продукцію люксових брендів можна тільки за умови, що у продавця є хоча б кілька фізичних магазинів. Сайт, де заявлені продукти відомих брендів, а на сторінці контактів немає ніякої інформації про офлайн-магазини, найімовірніше належить аферистам. Продавати під виглядом Gucci та Dior вони можуть що завгодно.
Чому українці довіряють рекламі, яка має насторожити, приміром, про ліквідацію селективної косметики та мегарозпродаж брендової парфумерії? І чому наднизька ціна не викликає запитань? Відповіді шукаємо в експертів.
«Споживачів можна умовно поділити на дві категорії. Перша дотримується думки: «Мені байдуже, де і як зроблений продукт, аби була хороша ціна». І це повʼязано з рівнем доходу. Друга категорія — досить велика — це люди, які вважають, що в Україні оригінальних товарів немає і бути не може. А справжній Chanel можна придбати лише у Парижі», — розповідає Олена Лада, директорка зі стратегічного розвитку мережі BROCARD.
Також побутує й узвичаєна думка: все, що продається в Україні, зроблено або в Китаї, або в Туреччині. «І перша, і друга думка помилкові. Враховуючи обсяг нашого ринку, простіше дати йому такий самий продукт, який продається у Франції. Це легше, аніж потенційно економити на інгредієнтах, будувати окремий завод, створювати нову команду під проєкт «Український ринок». Така шкурка вичинки точно не варта. Це спадщина радянських і пострадянських часів, і вона рано чи пізно відійде», — додає експертка.