Ізраїльський письменник та історик Юваль Харарі пояснив, чому погодився на редагування в російській версії своєї книги «21 урок для XXI століття». Про це він розповів ВВС.
Зокрема історик розповів, що не хотів отримати схвалення російського режиму, а просто був поставлений перед вибором: або дещо змінити в книзі, або її не опублікують у Росії.
«В останні дні я багато про це думав і питав себе, чи вчиню я так ще раз. І прийшов до висновку, що в майбутньому буду більш ретельно добирати слова і не стану міняти Путіна на Трампа. Але що стосується базового принципу — я думаю, я буду так робити, якщо буде потрібно. Тому що я вважаю важливим дотягнутися до читачів у недемократичних країнах, як-от Росія. А в цьому разі доводиться мати справу з цензурою. Це не моє рішення — цензурувати свої книги, мене змушують до цього недемократичні уряди», — сказав Харарі.
Він також зазначив, що переймається через свій авторитет історика та письменника, але зауважив, що фокусуватися потрібно не на ньому, а на цензурі, яка існує в Росії.
«Я не єдиний автор, якому доводиться з цим стикатися, я чув про інші такі випадки. І це, я думаю, і є головна проблема. Деякі автори вирішували просто не публікувати свої книги в Росії, інші вирішують внести в текст зміни, і кожен такий випадок треба розглядати окремо. Але пропозиції критиків «не змінювати нічого і просто не публікуватися в Росії» я вважаю досить екстремальною позицією. Російський режим не зміниться просто тому, що кілька західних авторів не видадуть там свої книги», — сказав письменник.
Про що йдеться?
У російському перекладі книги історика Юваля Ноя Харарі «21 урок для XXI століття» видавництва «Синдбад» замінили кілька абзаців, де йдеться про те, що Росія окупувала Кримський півострів, а президент Володимир Путін і його оточення спочатку брехали, що в Криму немає російських солдатів, а є тільки «загони самооборони».
Так, наприклад, у 11-му розділі під назвою «Війна» в підрозділі «Погляд з Кремля» приєднання Криму до РФ названо «єдиним успішним вторгненням XXI століття, здійсненим великою державою». Автор пише, що сама Росія «не вважає анексію Криму вторгненням у чужу країну», і зазначає, що російські війська «практично не зустріли опору ні від місцевого населення, ні від української армії».
В українській, англійській, німецькій та французькій версіях немає слів про те, що РФ не вважає анексію Криму вторгненням. Зате там сказано, що Росія «поселила страх у душах сусідів». А успіх «завоювання» пояснюється збігом обставин — ні місцеве населення, ні українська армія не чинили опору, а інші країни світу не втручалися в те, що відбувається.