Сьогодні увага світових медіа прикута до Конференції з питань відновлення України, яка розпочалася в Гданську. Проте фокус преси змістився з економічної відбудови на загострення дипломатичних відносин між Варшавою та Києвом, яке фактично затьмарило зустріч, йдеться в короткій замітці The Economist. Ця суперечка створила «мінне поле» для премʼєр-міністра Польщі Дональда Туска, пише Reuters. Тепер його уряд мусить балансувати між підтримкою Києва та зростаючим негативом до України серед польських виборців. «Очевидно, що Навроцький, справді, вирішив ускладнити життя уряду за всяку ціну, навіть за рахунок позиції Польщі, і йому це, безумовно, вдається», — зауважило джерело агентства, близьке до польського уряду.
Напругу намагалися зняти: Туск і Зеленський обговорили деескалацію в Брюсселі за день до того, як Навроцький вирішив позбавити українського лідера ордена Білого Орла. Проте крок президента Польщі перекреслив ці зусилля. «Тепер ми маємо величезну проблему», — сказало джерело. Європейські дипломати попереджають, що цей конфлікт може позбавити Варшаву ключової ролі в майбутніх переговорах щодо миру: «Якщо Польща хоче брати участь у дискусіях щодо України (зокрема, у форматі E3), не дивно, що її не запрошують, коли вона так поводиться», — пояснив один європейський дипломат. В уряді Польщі додають, що не збираються змагатися в жорсткості щодо України, аби не радикалізувати суспільство. «Наступний крок — це насильство на вулицях, тому ми не можемо собі цього дозволити», — підсумувало джерело в польському уряді.
Тим часом членкиня редколегії The Wall Street Journal Джилліан Кей Мельхіор аналізує нову стратегію Повітряних сил України, яка похитнула впевненість Володимира Путіна в беззаперечній перемозі Росії у війні на виснаження. Вона пише, що вище військове і політичне керівництво України почало обговорювати масштабну кампанію ударів середньої дальності після невдалого українського контрнаступу 2023 року. Колишній міністр оборони Андрій Загороднюк консультувався із західними радниками, щоб розробити операційну концепцію, що поширювалася як стратегічний документ серед вищих державних і військових лідерів. Джилліан Кей Мельхіор вперше описує деталі цього документа.
Ударні дрони середньої дальності є головною зброєю цієї нової парадигми. Ключова мета — «розгромити російську армію з тилу», каже професор стратегічних досліджень в Університеті Сент-Ендрюса в Шотландії та один із західних експертів, що працювали із Загороднюком, Філліпс ОʼБраєн. У західній військовій доктрині це називається «повітряним перехопленням». Вона передбачає, що українські дрони атакують російські командні пункти, лінії звʼязку, склади боєприпасів і пального, центри керування безпілотниками, логістику та резервні війська. Україна також дедалі частіше бʼє на велику відстань по військових та енергетичних обʼєктах у глибокому тилу Росії. Через ці атаки Кремль мусить робити важкий вибір: як розподіляти засоби протиповітряної оборони. На фронті українці зараз мають більше безпілотників ближнього радіусу дії, ніж росіяни. «Разом це забезпечує такий оперативний ефект, якого ми раніше не бачили в такому масштабі», — каже Катерина Степаненко з Інституту вивчення війни (ISW).
Кінцевою метою кампанії Києва залишається повне звільнення всіх тимчасово окупованих територій, включно з Кримом. Водночас важливою проміжною ціллю на цьому шляху є примусова демілітаризація Криму, йдеться в колонці.
Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступне резюме ще чотирьох матеріалів