Україна вперше за роки повномасштабної війни отримала тактичну перевагу над Росією, але найбільша загроза тепер — всередині країни, пише The Economist. Сили оборони щомісяця знищують приблизно 35 тисяч російських солдатів, дрони власного виробництва бʼють по цілях за тисячу кілометрів у Росії, а Москва вже скоротила підготовку своїх «елітних» десантників до десяти днів. Командир 413 полку безпілотних систем «Рейд» Євген Карась каже, що дістатися стратегічних цілей тепер «утричі легше», і передбачає кризу російської протиповітряної оборони вже восени. До того часу виробництво балістичного озброєння в Україні має сягнути розпалу, що викличе страх і тривогу в Росії. Тим часом у Європі політичні еліти дедалі чіткіше усвідомлюють: їхня власна безпека нерозривно повʼязана зі стійкістю України — принаймні допоки їхні національні збройні сили не досягнуть належного рівня боєготовності. Це розуміння стає запорукою стабільної економічної підтримки в найближчій перспективі, йдеться у статті.
Проте найгостріші проблеми України зараз — у тилу. Критична інфраструктура виснажується. Протиповітряна оборона, особливо протиракетна, слабка — масштабна атака 23 травня уразила щонайменше 40 точок у столиці. Цієї зими Київ був за один цілеспрямований удар від повного блекауту, розповіли інсайдери виданню. Громадський активіст і радник Міністерства оборони Тарас Чмут каже, що зараз він більше хвилюється про енергетику, ніж про лінію фронту: «Війни ведуть не армії, а суспільства — якщо зламається віра у здатність витримати, зламається і воля боротися». Найбільше українці зараз деморалізовані не через втому від війни, а через корупцію і недовіру до державних інституцій, свідчить останнє соціологічне опитування, замовлене американською неурядовою організацією. Росія слабшає — санкції тиснуть, невдоволення росте, але ніхто не знає, коли саме вона зламається. Український дипломат порівнює ситуацію з крахом Німеччини в 1918 році після її багатообіцяючого весняного наступу: «Хто впаде першим — або що, як ніхто? Цього зараз не скаже вам ніхто». Офіцер розвідки відповідає інакше: «У мене дивне відчуття — впевненість у тому, що Бог любить Україну».
Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступне резюме ще двох матеріалів.