«Тридцятивосьмирічний Андрій Кібенок нічого не знав про технології, коли 11 років тому почав служити. Після повномасштабного вторгнення він зацікавився дронами. Спочатку розбирав збиті безпілотники і вивчав їхню будову, а потім почав працювати над тим, як їх знищувати. Кібенок — один із тих багатьох людей, які утворюють неформальну мережу майже «домашніх» виробників зброї. Вони працюють паралельно з оборонною промисловістю і допомагають армії протистояти російському вторгненню. У 2015 році Кібенок став відомим серед військових завдяки гарному знанню місцевості. За його словами, російська сторона навіть призначала винагороду у $25 тисяч за його голову. Через проблеми зі здоров’ям Андрій не може воювати на передовій, проте він продовжує допомагати армії і пристосувався до нових потреб війни».
Так починається репортаж іспанського видання El Pais про роботу українських військових та інженерів, які в численних гаражах і підвалах поблизу лінії фронту щодня вивчають, проєктують, виготовляють і випробовують дрони та системи протидії безпілотникам. Репортер Луїс де Вега відвідав невелику майстерню у підвалі будинку на Донеччині, якою керує Андрій Кібенок. У приміщенні кілька людей працюють із мікросхемами, кабелями та інструментами. Поруч стоять 3D-принтери — вони друкують пластикові деталі для антидронових систем. Кібенок показує конструкцію, схожу на автомобільний багажник. Усередині розташовані антени різного розміру. Одні працюють на високих частотах, інші — на низьких. Ця система може перехоплювати сигнал дронів. На початку робота була складною, каже Кібенок. З часом команда вдосконалила моделі. Нові системи можуть працювати так, щоб не блокувати мобільний зв’язок, Wi-Fi або зв’язок військової техніки.
Терпіння Володимира Зеленського, схоже, добігає кінця — і це дедалі виразніше проявляється, пише оглядач Politico Джеймі Деттмер. Він аналізує, як за останні тижні змінилася риторика українського президента у спілкуванні з західними партнерами та політичними опонентами. За словами кількох співрозмовників оглядача, це пов’язано з розчаруванням, яке відчувають у Києві: мирні переговори з Росією зайшли у глухий кут, а фінансова допомога від союзників залишається під питанням. Деттмер описує заяви українського президента в бік Віктора Орбана, європейських лідерів на Всесвітньому економічному форумі у Давосі та його нещодавні критичні висловлювання про Трампа, який продовжує спонукати Україну до поступок.
Після того як президент США попросив Україну допомогти збивати іранські безпілотники, минулого тижня на пресконференції Зеленського запитали, чи має тепер Київ усі карти. «Скажіть мені самі», — відповів він з посмішкою. Проблема в тому, що додаткова критика «не принесе відчутних результатів», — сказав колишній радник із питань зовнішньої політики в коментарі оглядачу. Інші співрозмовники Деттмера, які близькі до Зеленського, застерігають, що така риторика може відштовхнути тих самих партнерів, від підтримки яких Україна залежить у питаннях фінансування, постачання зброї та дипломатичної підтримки.
Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступне також резюме матеріалу про те, як українська енергосистема вистояла всупереч нищівним російським атакам, та ще трьох статей.