У четвер увечері Володимир Зеленський сів на поїзд у Києві і вирушив на схід України, щоб відвідати військових на передовій. Разом з ним поїхали журналістка The New York Times Кім Баркер та фотограф Брендан Гоффман. Президент розповів їм, що приїздить на фронт, щоб підтримати моральний дух військових, хоча його охорона ненавидить ці поїздки. Сидячи на лавці у парку Краматорська, Зеленський сказав, що Україна не збирається відмовлятися від Донеччини, як цього вимагає Росія. «Річ не в кілометрах, а в людях. Бачите, місто живе», — каже президент, жестом вказуючи на український прапор, що майорів поруч, на бігунів, на розгубленого чоловіка, чию прогулянку парком перервало прибуття президентського кортежу, схоже на військове. Білборди в місті рекламують хот-доги та гамбургери, люди катаються на велосипедах та вигулюють собак, продуктові магазини відчинені, — так описує атмосферу Краматорська Кім Баркер.
Попри постійні обстріли деякі міста поблизу лінії фронту переживають несподіваний економічний підйом через наплив переселенців, ідеться в репортажі New York Post. Журналісти розповідають про це на прикладі невеликого шахтарського містечка Тернівка в Дніпропетровській області. Там працюють суші-ресторан із яскравою неоновою вивіскою та модні кафе і кав’ярні, які заповнили його вулиці. Частина мешканців виїхала після початку повномасштабного вторгнення Росії — близько п’яти тисяч людей. Та водночас до міста приїхали близько десяти тисяч внутрішніх переселенців, багато з них шахтарі з інших районів Донеччини. Місцева влада каже, що попри війну місто продовжує працювати: люди мають житло, роботу і платять податки. На запитання журналістів, як місто адаптувалося до напливу нових мешканців, заступник мера Тернівки Тарас Тарковський відповів: «Війна не питає». Хоча місто вирує енергією, життя там залишається небезпечним. Лише минулого місяця 12 шахтарів загинули, а 16 отримали поранення, коли Росія обстріляла автобус, який віз їх на роботу на місцеву вугільну шахту ДТЕК.
Читайте також матеріал The Telegraph про те, що військові удари США по Ірану — це не лише атака на іранський режим, а й сигнал для Путіна, який може змусити Росію піти на поступки у війні проти України. Москва має кілька причин хвилюватися, щонайменше через те, що CША вже усунули двох диктаторів, а російська техніка і зброя виявилися слабшими: постачені Росією батареї С-300 в Ірані перетворилися на спотворені уламки, йдеться у статті. Після саміту на Алясці Путін намагався тягнути час, але дії США можуть змусити його змінити розрахунок, і Захід має скористатися цим моментом, вважає автор статті Геміш де Бреттон-Гордон.
Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступне резюме ще двох матеріалів.