«Найвідоміший мешканець Київського зоопарку, горила Тоні лежить на спині та дивиться по телевізору документальний фільм про природу. За мірками західних горил, Тоні 52 роки. Йому потрібні теплі умови, подібні до тих, що існують у низовинах Центральної Африки. Та останніми тижнями опалення просторого вольєру перетворилося на справжній логістичний головний біль — зоопарк отримує лише три-чотири години звичайної електроенергії на день». Так починається репортаж Люка Гардінга для The Guardian про те, як столичний зоопарк намагається пережити одну з найхолодніших зим на тлі російських обстрілів і тривалих блекаутів.
Деякі мешканці зоопарку добре пристосовані до холоду. Бізони, яки та верблюди залишаються надворі — здається, їх не турбують мінусові температури, оскільки вони пасуться на яскраво-білому ландшафті. Інші, зокрема Тоні, більш вразливі. Тоні живе в одній будівлі з черепахами, ящірками, удавом і рудим котом, який дрімає біля входу. Щоб впоратися з холодом, працівники зоопарку встановили генератори та дровʼяні печі. Великий конвекційний обігрівач у формі бочки, відомий як булерʼян, подає тепле повітря у вольєр Тоні, підтримуючи температуру близько 17 °C. Персонал підживлює піч дровами, зібраними на території зоопарку площею 40 гектарів, навіть під час опівнічних змін. Додаткові печі зігрівають мавп та екзотичних птахів. Директор зоопарку Кирило Трантін сказав, що він вивчив, як зоопарки в Берліні та Ленінграді боролися за виживання під час Другої світової війни, коли більшість їхніх тварин загинула. «Це складна ситуація, але ми робимо все можливе, люди працюють цілодобово. Вночі вони підтримують температуру. У нас постійно чергують 20—40 співробітників, включно з доглядачами та електриками».
Їжу для трьох тисяч тварин під час відключень електроенергії готують у дров’яній печі. Завідувачка кухні Ольга Янчук приготувала обід для Тоні: перепелині та курячі яйця, свіжі фрукти та кілька літрів соку. Окрім відключень електроенергії, зоопарк також відчуває на собі атаки росіян. Нещодавній вибух розбив панелі в тераріумі поруч з помешканням Тоні. Уламки влучили в крокодила та черепаху, а олень мунтжак отримав перелом щелепи. Пошкоджені ділянки залатали фанерою. (Матеріал щедро ілюстрований).
Про те, як Україна змінює підхід до захисту залізничної інфраструктури на тлі різкого посилення російських атак цьогоріч (їх було більше, ніж за два попередні роки разом), пише Le Monde. Видання розповідає, що Росія цілить у депо, мости, підстанції, ремонтні майстерні та потяги, намагаючись паралізувати логістику і посіяти паніку. Тому «Укрзалізниця» посилила захист локомотивів, запровадила системи РЕБів проти дронів, створила кризові центри для координації руху під час атак і перевела частину рейсів на нічний графік.
Одного лютневого дня, коли в Одесі вила сирена повітряної тривоги, працівники головного залізничного депо регіону спускалися до сховища. Як і обʼєкти енергетики, цей великий комплекс став однією з пріоритетних цілей для російських ракет і безпілотників. У переобладнаному бункері зібралися механіки, працівники пральні, які обслуговують нічні поїзди, і керівництво підприємства на чолі з директором депо Леонідом Лобойком. «З осені 2025 року кожна ніч тут була кошмаром, — сказав він. — Росіяни атакують наші ремонтні майстерні, поїзди, колії та електростанції. Якщо їм вдасться зупинити залізничний рух, Україна перетвориться на одне велике кладовище». Леонід Лобойко очолює колектив із 1 300 працівників, разом вони створили внутрішні правила організації роботи й дисципліни, щоб мінімізувати ризики. «Ми фактично опинилися на передовій, часом я почуваюся залізничним генералом», — додав він.
Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступне резюме ще чотирьох матеріалів.