Емоційну колонку, спровоковану тиском Трампа на Україну, потуранням Білого дому Росії та обзиванням Європи «гнилою», опублікував редактор відділу міжнародних справ британського видання The Independent Сем Кайлі. Її назва «Європа має відсунути Трампа вбік: вона має силу зупинити Путіна в Україні та повинна використати її».
Фактично Трамп є союзником Росії, пише Кайлі. Свідомо чи мимоволі — наприклад, він може дійсно не усвідомлювати, чому віддати Росії вільну частину Донбасу, потужний укріпрайон, який агресор не в змозі захопити вже багато місяців, є дурістю. Можливо, він просто не в змозі осягнути, які проблеми створить цей прецедент: для внутрішньополітичної стабільності в Україні, для безпеки Європи, для агресивних намірів росіян. Можливо навіть, що цього не усвідомлює й відверто проросійський Стів Віткофф, якого в британській розвідувальній спільноті прозвали Дім Філбі — за аналогією з Кімом Філбі, подвійним агентом британської та радянської розвідок середини минулого століття. Але проблема не в конкретно цьому епізоді переговорного процесу — а в тому, що Трамп і Віткофф сприймають Україну як бізнес-можливість. І це бачення так глибоко в них засіло, що вони звинувачують у тому, що війна досі триває, Європу, а не Росію.
«На сьогодні вже очевидно, що Трамп, який вірить, що Європу скоро контролюватимуть неєвропейці й вона зазнає поразки у справі захисту демократії, обірвав листочки з кожної гілочки демократії в США — і є таким фатальним для неї, як “Агент Оранж”», — пише Кайлі. В останній фразі він обігрує помаранчеву автозасмагу Трампа й назву хімікату, який американці під час Вʼєтнамської війни розпорошували над джунглями, щоб з дерев опало листя й противнику було складніше заховатись. Ця суміш була також високотоксичною для людей.
Автор цитує ексрадницю Білого дому Фіону Гілл. Вона каже, що Трампу так сильно подобаються автократи, що він робить усе, аби їм сподобатись. І це те, що підриває основи західного світу, який ми знаємо протягом останніх 80 років.
Найважливіше, що США зараз надають Україні, — це розвіддані, вважає Кайлі. Важіль впливу на Росію у Вашингтону набагато сильніший: наприклад, дати Києву достатньо зброї, щоб дати росіянам достатній відпір. Але Білий дім цього не робить, і не зробить.
З усього цього можна зробити висновок, що США за цим столом не місце. Європа має взяти справу у свої руки й самотужки допомогти Києву відбити напад Росії. Передусім використавши на оборону України заморожені російські активи. Далі — надати гарантії безпеки, аналогічні членству в НАТО. Навіть у теперішньому стані своєї армії Європа геть не по зубах Путіну. А те, що Росія воює на межі сил, очевидно, йдеться в статті. Вона кидає в багаття війни з Україною всі свої сили — не йдеться про якісь шалені резерви чи купу незадіяної новітньої техніки. Росіяни воюють на максимумі. І армія однієї, значно менш багатої на ресурси країни успішно опирається цьому колосу вже чотири роки.
Мирну угоду можна і варто підписувати лише з позиції слабкості Москви — до якої та напрочуд близька. А «припинення вогню має відбутися з погрозою застосувати проти російських військ в Україні шквальний вогонь європейської авіації та ракетні удари, якщо Путін порушить обіцянку». Зрештою, це насправді єдиний спосіб змусити російського диктатора завершити бойові дії. І під силу це зараз лише Європі, підсумовує Кайлі.
Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступне резюме ще чотирьох матеріалів.