Українські жінки дедалі частіше керують бойовими дронами, бо втрати великі, а війську бракує підготовлених людей, розповідає The Guardian. Навчальний курс триває всього 15 днів — і це показує, наскільки нагальною є потреба в людях. Інструктори кажуть, що жінок-операторок уже «кілька десятків» і щомісяця приходять нові. Умови служби небезпечні: оператори працюють за кілька кілометрів від російських позицій і перебувають під постійними ударами артилерії, дронів та керованих бомб. Видання розповідає історію Даші — командирки підрозділу безпілотників на сході України. З початку повномасштабного вторгнення вона волонтерила, а потім почала працювати з дронами, оскільки з її регіону гинуло або мобілізувалося все більше чоловіків. «Річ не в тім, чи була я готова. Справа в тому, що людей залишилося менше», — каже вона. Дашу мотивує бажання повернути своїх дітей, які зараз живуть у Європі, в безпечну країну. Її 89-річний батько пережив Другу світову війну. «Я не хочу, щоб мої діти стали наступним поколінням дітей війни. Це вся мотивація, яка мені потрібна», — розповідає вона журналістам видання.
Американський спецпосланець Стів Віткофф насправді не був посередником між Україною та Росією. Він прямо «працював із Кремлем, щоб сформувати політику США», і навіть підказував, як зірвати важливий візит Зеленського до Білого дому 17 жовтня, констатує колумніст Bloomberg Марк Чемпіон. За витоками телефонних розмов, Віткофф домовлявся з росіянами про те, що вигідно обом сторонам, але несе шкоду Україні та Європі. Він підказав раднику Путіна, що треба зателефонувати Трампу, похвалити його за «фантастичну роботу в Газі» й натякнути на готовність Росії до «20-пунктового плану». Путін подзвонив — і це спрацювало. Автор колонки зазначає, що дії Віткоффа зробили з дипломатії «небезпечний цирк» і дали Росії шанс просунути свої максимальні вимоги у план, який потім США могли б видати за власний. Головна проблема, на думку Чемпіона, в тому, що Віткофф «не знає і не переймається тим, що потрібно для тривалого миру», тому США, якщо вони хочуть реальної угоди, яка не допоможе Росії досягти своїх воєнних цілей, мають докорінно переглянути свій підхід до справи.
В іншій статті Bloomberg ідеться про те, що росіяни дедалі гостріше відчувають наслідки війни у повсякденному житті: у багатьох регіонах щоночі лунають сирени, а дрони й ракети б’ють по енергетичних об’єктах і житлу. Видання зазначає, що економіка Росії тріщить по швах: люди «скорочують витрати [навіть] на їжу», справи компаній у сталевій, гірничій та енергетичній галузях усе гірші, попит на товари й послуги слабне. Інфляція висока, заробітки за цінами не встигають. 27-річна Олена, менеджерка івент-компанії з Московської області, вже купує менше одягу та більше вітчизняних брендів, оскільки імпорт став занадто дорогим. «Середній рахунок за щотижневі покупки продуктів за останні роки зріс більш ніж удвічі», — каже виданню Денис, менеджер з Тамбова. Тепер його сім’я купує менше фруктів та овочів.
Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступне резюме ще п’яти матеріалів.