Про те, що найпрестижніші українські військові підрозділи працюють за принципами бізнесу, пише The Economist. Спираючись переважно на власні набір і фандрейзинг, «Азов», «Третя штурмова» і «Хартія» швидко виросли з батальйонів до бригад. Навесні цього року в межах загальної реорганізації армії кожній з них підпорядкували ще по чотири-п’ять бригад, перетворивши на повноцінні корпуси. Тепер, маючи понад 20 тисяч бійців кожен, вони стали прикладом «вражаючої української самоорганізації» і того, як бізнес-управління може працювати у війську. А з огляду на культовий статус цих підрозділів у суспільстві, не виключено, що після війни вони стануть трамплінами для політичних кар’єр, зазначає видання.
За їхнім успіхом стоїть ефективне навчання й управління. Командир «Хартії» Всеволод Кожем’яко каже, що в них майже немає офіцерів старої радянської школи. На відміну від колишньої системи, підрозділ не «використовує людей як худобу». «Наші люди беруть участь у плануванні, розуміють, що роблять, і на 100% є частиною місії», — пояснює він. Як і в бізнесі, командирів батальйонів оцінюють за ключовими показниками ефективності (KPI) — «ціна за ліквідованого ворога» чи «вартість одного дня на передовій». У корпусі працює професійний відділ кадрів, щоб підвищення отримували не лише «друзі командира по чарці».
Не менш важлива й підтримка поранених і родин військових. Молодий лейтенант, який провів три роки в російському полоні, зі вдячністю каже про патронатну службу «Азову»: «Вони зустріли мене з автобуса, знайшли найкращу лікарню, найкращий протез і цілодобово на зв’язку». Тих, хто хоче повернутися до служби, працевлаштовують на небойові посади. Для загиблих організовують і оплачують поховання, допомагають їхнім родинам отримати компенсації. Брутальніший бренд — у Третього штурмового корпусу, пише видання. Для своєї цільової аудиторії, молоді 18—25 років, на околицях Києва вони створили школу дронів KillHouse. Навчатись там може будь-хто, чверть випускників після курсу підписують контракт.
В Україні існує своя «Долина смерті» — етап, на якому перспективні компанії зупиняють роботу через відсутність інвестицій, пише бельгійське видання La Libre. Щоб це змінити, франко-американські інвестори Домінік Піоте і Чарльз Вайтгед заснували фонд Ukraine Phoenix Tech Fund, який спрямований на підтримку українських ІТ-компаній. Його мета — допомогти технологічним стартапам (крім військових) розвиватися під час війни.
Фонд у розмірі €50 мільйонів планує підтримати приблизно 50 компаній, кожна з яких може отримати до мільйона. Головна умова — стартап має бути зареєстрований в Україні, а серед засновників повинен бути принаймні один українець. Проєкт частково фінансують Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) і кілька французьких організацій, пише видання.
Також вартий уваги аудіопроєкт британського видання The Telegraph під назвою «Звуки війни в Україні». У ньому поєднані звук, журналістський текст і свідчення українських військових і цивільних, щоб показати, як війна дронів змінила досвід війни та навіть людське відчуття страху. В матеріалі є аудіозаписи різних типів дронів — від розвідувальних до важких «камікадзе».
Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступне резюме ще чотирьох матеріалів.