«Лампи гаснуть по всій Європі…» — цими словами, що належать колишньому британському міністру закордонних справ Едварду Грею, починає свою статтю оглядач CNN Стівен Колінсон, порівнюючи нинішню атмосферу в Європі з передоднем Першої світової війни. Після десятиліть миру континент опинився в «сірій зоні» — стані, коли «він не у війні, але вже й не в мирі», як висловився канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Автор пише, що серія фіксацій російських дронів у повітряному просторі Польщі, Данії, Норвегії, Естонії та інші інциденти — від кібератак до морських диверсій — оголили вразливість НАТО після років стратегічної сплячки.
Президентка консалтингової компанії Red Six Solutions, яка надає схвалену урядом США технічну експертизу щодо боротьби з дронами, Кірстен Фонтенроуз зауважує, що Москва цілеспрямовано випробовує межі терпіння Заходу. Головна мета Росії — розколоти єдність Європи, посіяти тривогу серед західних електоратів і змусити Захід відвернутися від України. Європейські лідери намагаються відповісти — створюють «стіну дронів», підвищують оборонні бюджети й навіть залучають українських військових для навчання союзників. Але політична нестабільність у Франції, Британії та Німеччині ускладнює реальне переозброєння. Колишній генсек НАТО Джордж Робертсон застеріг, що Європа не готова до нової форми війни. І якщо «лампи справді згаснуть знову», винними будуть не лише ті, хто напав, але й ті, хто не хотів бачити загрози.
Водночас США, втягнуті у власні політичні бурі (як-от убивство Чарлі Кірка, розгортання Трампом військ Нацгвардії в американських містах і припинення роботи уряду), майже не помічають, що Європа фактично живе в умовах латентної війни, пише автор. Дональд Трамп поводиться радше як коментатор, ніж як лідер Заходу, лишаючи союзників у невизначеності щодо того, чи може НАТО й далі покладатися на Вашингтон.
Війна в Україні обернулася для Кремля стратегічною поразкою за межами фронту — вона поступово руйнує вплив Росії на колишні радянські республіки в Центральній Азії та на Кавказі, пише Bloomberg. Ці країни, ще донедавна в орбіті Москви, стрімко переорієнтовуються на інші центри сили: Китай, ЄС, Туреччину та держави Перської затоки. Головний мотив цього — страх перед тим, що Росія може застосувати силу проти них так само, як проти України.
Водночас Bloomberg зауважує, що Москва ще не втратила контролю повністю. Військові бази, економічна залежність і мільйони мігрантів, які працюють у Росії, надсилають грошові перекази додому, що сприяють розвитку місцевої економіки. Казахстан, Киргизстан і Вірменія є членами єдиної митної зони під керівництвом Росії. Таджикистан приєднується до цих країн в оборонному союзі з Москвою, а казахи є єдиними серед цієї групи, які не мають російської військової бази. Видання пише, що вікно можливості для регіонів віддалитися від Москви може зачинитися після завершення війни в Україні, тому вони намагаються зробити це вже зараз.
Читайте також матеріал France 24 про те, як 21-річний українець Данило Явгусишин став професійним сумоїстом у Японії й стрімко підкорює цей традиційний спорт. Він приїхав до Японії у 2022 році, швидко вивчив мову, отримав ім’я Аонішікі та вже за рік піднявся до верхніх дивізіонів, двічі перемігши грандмайстра. Тепер він мріє стати першим європейцем, який здобуде найвищий титул у сумо, зізнаючись, що дуже сумує за рідною країною.
Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступне резюме ще двох матеріалів.