Міжнародні саміти можуть стати кроком до миру, але Путін прагне використати зиму на свою користь, тож результати переговорів, якщо вони будуть, стануть помітні лише навесні. Про це пише аналітик CNN із питань глобальних справ Бретт Макгерк, який обіймав керівні посади в галузі нацбезпеки за президентства Буша, Обами, Трампа і Байдена. Він наголошує: Росія намагається зламати волю України, ставлячи населення перед вибором — підкоритися її вимогам або ризикувати «замерзнути до смерті» без опалення. Путін уже намагався зробити це протягом останніх двох зим, але зазнав невдачі. Частково завдяки глобальним зусиллям на чолі зі США.
Ініціативу очолив посланець президента Байдена з питань енергетики Амос Хохштейн задовго до початку повномасштабної війни, тому деяких європейських союзників довелося переконувати, що вторгнення Росії неминуче. Відключення України від російської мережі та підключення до мережі ЄС завершили за кілька годин до того, як 24 лютого Росія запустила перші ракетні залпи по українських містах.
З наближенням зими того ж року Білий дім очолив програму зміцнення енергетичної стійкості України. США допомогли з генераторами, резервним живленням для лікарень і теплових станцій, постачанням обігрівачів і термокомплектів у громади, а також забезпечили стабільні поставки енергетичних ресурсів з Європи та країн Близького Сходу. Відчутні результати дала й дипломатія: на початку 2023 року міністр закордонних справ Саудівської Аравії вперше відвідав Київ і оголосив про надання $300 млн на енергетичні ресурси та ще $100 млн гуманітарної допомоги. До програми долучилися й ОАЕ з Катаром, збільшуючи експорт енергії в Європу. Саме це посилило роль ЄС як головного постачальника для України в періоди пікового попиту.
Утім, цього року сценарій може бути зовсім іншим, щонайменше з трьох причин: це суворіші погодні умови (які Путін також враховує), активізація безпілотників і ракетних ударів Росії та поки що недостатня активність США. Європейські партнери вже виділили $500 млн для підтримки української енергосистеми та відновлення пошкоджених генераторів і трансформаторів, але без координації з Америкою ці зусилля можуть бути недостатніми. Бретт Макгерк каже, що залишається лише сподіватися, що Білий дім скоригує курс і зробить усе можливе для посилення європейських програм підтримки української енергетики.
The Economist проводить паралелі між досвідом Фінляндії у війні зі Сталіним і сучасною боротьбою України. Фінський досвід показує, як країна змогла зберегти незалежність, навіть поступившись територіями й прийнявши жорсткі умови, і як завдяки суворому реалізму, стійкості та внутрішній згуртованості країна згодом стала успішною демократією. Основна ідея статті — Україна сьогодні має більше союзників і ресурсів, ніж Фінляндія у 1940-х, але так само стоїть перед вибором: загрузнути в стані образи на несправедливість чи зосередитися на відбудові, реформах і майбутньому.
Варті уваги також два матеріали The New York Times. У першому йдеться про те, як Путін після саміту з Трампом знаходить все більшу підтримку на світовій арені. В іншому — про те, як Київ нарощує власне виробництво ракет і безпілотників, вважаючи сильну армію надійнішою гарантією безпеки, ніж розмиті обіцянки Заходу. Країна працює над тим, щоб залучити мільярди для купівлі більшої кількості зброї.
Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступний огляд ще чотирьох матеріалів.