Останніми днями дехто з мешканців прифронтових територій відмовлявся від евакуації через те, що плекав надію на припинення війни після дипломатичних діалогів на Алясці та в Овальному кабінеті. Про це в репортажі австралійському медіа ABC News розповів Микола, який разом зі своїм напарником Євгеном вивозить українців з-під обстрілів на сході. Волонтери регулярно їздять на Донеччину, ризикуючи своїм життям, щоб допомогти виїхати українцям, багато з яких — люди похилого віку або люди з інвалідністю.
За їхньою місією стежить координатор Андрій, який має при собі детектор дронів і повідомляє волонтерів про наближення російських авіаударів. Він підтримує зв’язок із Миколою та Євгеном через рацію. Андрій і сам здійснив сотні сміливих рятувальних операцій. Він розповідає, що Росія контролює дорогу за допомогою розвідувальних безпілотників і постійно обстрілює автівки, навіть якщо на них є позначки гуманітарних місій. «Якщо транспортних засобів більше двох, вони одразу потрапляють під приціл», — каже Андрій.
Видання розповідає про те, як Микола та Євген врятували подружжя з села під Добропіллям, яке зазнавало частих російських атак. Чоловікові, якого вони звідти вивезли разом із його дружиною, раніше ампутували обидві ноги, і до автобуса, який відвіз пару до евакуаційного центру, його потрібно було занести. Подружжя прожило в цьому районі все своє життя. «Я почуваюся так, ніби став безхатьком. У мене нічого немає. Ні квартири, ні дітей, нікого. І ніг немає», — розповів врятований чоловік. І додав, що все одно сповнений надії, що скоро все закінчиться, а вони повернуться додому. Його дружина поруч слухала це і плакала.
Про те, що мирні перемовини щодо України перебувають у глухому куті, схожому на цугцванг у шахах, коли будь-який хід лише погіршує становище, пише оглядач The Washington Post Девід Ігнатіус. Дональд Трамп намагався бути посередником, але його спроби підлеститись до Володимира Путіна зазнали невдачі. Тому він розглядає можливість відмови від перемовин, що стало б його особистою поразкою і катастрофою для України та Європи. Щоб вийти з цієї ситуації, автор пропонує першочергово звернути увагу на безпекові гарантії — і на те, що їх негайно потребує не лише Україна, а й Росія. Він каже, що хоча Росія і є агресором, «її безпека також має значення».
У межах гарантій безпеки для України союзники могли б оголосити кроки для захисту населення, включно з безпольотною зоною, ротаційними навчаннями та новими можливостями для відповіді на атаки Росії. Генерал і екскерівник Збройних сил США в Іраку та Афганістані Девід Петреус підкреслює, що «справді переконливою гарантією безпеки було б розгортання військ на передовій України», а якщо це неможливо, союзники мають посилити санкції та надати зброю для зупинки російського наступу й для контратак. Надійна гарантія безпеки також включає стратегічні ресурси, такі як супутникова розвідка та протиповітряна оборона від США.
Саме обговорення таких варіантів змусило б Кремль завити — йдеться у статті. Утім, автор додає, що розумний підхід до миру передбачає й запрошення Росії представити свій список бажаних гарантій безпеки (наприклад, відмова України від вступу в НАТО та обмеження постачання Києву натовської зброї), і каже, що саме взаємність у цьому питанні допомагала зупиняти війни протягом понад двох століть.
Це лише частина огляду. Ті, хто підтримує нас на Patreon, також можуть прочитати резюме статті про те, чому Україна дозволила молодим чоловікам виїжджати з країни після досягнення 18 років і які це матиме наслідки, та двох інших матеріалів.