Європейські та українські лідери побоюються, що Путін знову переграє Трампа, як це вже було на початку цього року. Підстави для цього є, тож якщо американський президент хоче вийти майстром переговорів, а не слабаком, йому варто відкласти саміт, доки він не підготується краще, вважає оглядач Bloomberg Марк Чемпіон.
Путін бачить у зустрічі шанс уникнути нових санкцій і зміцнити свої позиції у війні. А ще показати світові, що він більше не ізгой, який уникає поїздок через страх арешту за воєнні злочини: ордер на це ще позаторік видав Міжнародний кримінальний суд. Це був би перший приїзд Путіна до США з 2007 року — за винятком виступів в ООН у Нью-Йорку. Трампове запрошення на Аляску вже саме по собі є перемогою для Кремля. А якщо саміт призведе до відтермінування санкцій Вашингтону або розробки «мирного» плану, який посіє розбрат між Україною та її союзниками, то ще краще.
Москва може запропонувати паузу в повітряній війні — але це менша поступка, ніж здається, вважає автор. Нещодавно розроблені Україною далекобійні безпілотники та ракети завдають дедалі більшої шкоди російським енергетичним та військовим активам — тому таке перемир’я стало б вигідним для обох сторін. Видання зазначає, що в Україні розуміють: мир можливий лише з втратою певних територій, але бачать це як тимчасову поступку — подібно до повоєнної ситуації в Німеччині, коли західна частина зберегла претензії на схід і зрештою його повернула. Путін же прагне іншого: повного контролю над демілітаризованою Україною та визнання Штатами сфери впливу Росії в Європі, без претензій з боку НАТО. Саме тому теперішній момент для саміту на Алясці — невдалий.
Про те, що Трамп навряд чи досягне великої домовленості з Путіним цієї п’ятниці, пише й британське видання The Telegraph. Будь-який компроміс, який влаштує російського диктатора, Зеленський, ймовірно, відхилить як надто дружній до Росії — особливо якщо він передбачатиме територіальні поступки без західних гарантій безпеки. І навпаки, угода, яку Зеленський погодиться підписати, навряд чи задовольнить Путіна, адже не торкатиметься головної для нього причини вторгнення — геополітичної позиції України щодо Заходу. Навіть у разі дивовижної згоди обох сторін «антиросійські яструби» у Вашингтоні все одно звинуватять США у «здачі» України. На думку видання, цілком можливо, ніщо з цього не стане перешкодою для Трампа, який діє як «людська версія бульдозера», зсуваючи все зі свого шляху. Він уже ламав усталені норми — від прямих переговорів з талібами до призупинення санкцій проти Сирії. Але в цьому випадку ставка значно вища: Україна — головна мета Путіна, який пожертвував геополітичним становищем Росії, а також сотнями тисяч молодих російських чоловіків заради досягнення своїх воєнних цілей.
The Washington Post розповідає про операцію України на Курщині, яка сподівалася обміняти ці території на захоплені Росією свої землі, але за рік змушена була відступити. Зараз Київ утримує там лише з десять квадратних кілометрів. Видання пише, що ця операція шокувала Кремль і довела світові, що українські сили все ще можуть давати вражаючу відсіч. Утім, це коштувало Києву великих втрат і не принесло довгострокових вигод. Матеріал WP базується на розгорнутих інтерв’ю з солдатами та цивільними особами з Сумської та Курської областей по обидва боки від лінії фронту.
Це лише частина огляду. Про ще три матеріали можуть читати всі, хто підтримує нас на Patreon.