Президент України Володимир Зеленський підписав закон № 2038 — тепер українських громадян, яких у 1944—1951 роках примусово переселили з території Польської Народної Республіки, визнають депортованими. Закон також передбачає матеріальні та моральні компенсації та пільги для депортованих.
Про це стало відомо з картки законопроєкту.
Тепер таким громадянам щороку виплачуватимуть одноразову грошову допомогу. Також депортовані отримають пільги, передбачені законом про статус ветеранів війни, а їхні родини — пільги, передбачені для членів сімей учасників війни.
Пільги надаватимуть незалежно від дати народження, бо через втрату документів багато переселенців не можуть довести факт депортації. Тому порядок визнання статусу депортованого визначатиме Кабінет міністрів України у співпраці з Польщею.
Що передувало
Депортація українців офіційно почалася 9 вересня 1944 року після підписання угоди між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення про переселення українців з території Польщі та поляків з території УРСР. Ще один договір між СРСР і Польщею від 15 лютого 1951 року передбачав обмін частинами державних територій. У результаті з рідних місць примусово вивезли понад 700 тисяч українців.
Конституційний трибунал Польщі 19 грудня 2002 року визнав, а Європейський суд з прав людини 22 червня 2004-го підтвердив, що угода від 9 вересня 1944 року була підписана без жодних правових підстав, а всі дії з примусового переселення були незаконними.
У польському законі від 8 липня 2005 року для позначення цих подій використано слово «вигнання», це ще раз підкреслює, що йдеться саме про депортацію.
- 8 листопада 2018 року Верховна Рада ухвалила постанову про вшанування 75-річчя початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини й Західної Бойківщини у 1944—1951 роках. Цим рішенням встановлено День памʼяті жертв примусового виселення, який щороку відзначають у другу неділю вересня. Також парламент офіційно визнав, що ці переселення були порушенням прав людини.