Про те, що чинний керівник Офісу президента має такий же вплив на процеси у країні, як і Зеленський, а можливо, і більший ― пише Financial Times у великому профайлі політика. Понад 40 посадовців Києва, країн Європи та США розповіли, що Андрій Єрмак став фігурою, довкола якої зосередилась головна дискусія про майбутнє української демократії — чи не переросте централізація влади воєнного часу в авторитаризм після перемоги.
Критики називають Єрмака необраним царем, який зосереджує у своїх руках безмежну владу, підриваючи демократичну систему стримувань і противаг, закладену з часів Євромайдану. Його звинувачують у впливі на санкційні списки РНБО, маніпулюванні судовими процесами заради дискредитації суперників і затягуванні антикорупційних розслідувань. А ще кажуть, що він організовує таємні операції, поширюючи витоки інформації та чутки через анонімні канали в Telegram, пише видання.
Єрмак кілька разів відхиляв рішення військового керівництва, а в певних ситуаціях мав «повний вплив» на операції на полі бою, як-от у Бахмуті. Попри стратегічно небезпідставні поради відступати, які надходили від українського військового командування, Єрмак переконав Зеленського не залишати Бахмут, щоб створити образ незламності — звідси й візит до міста в розпал битви разом із президентом, а тоді й виступ Зеленського у Конгресі США з підписаним військовими прапором. За словами видання, за лаштунками західні чиновники були стривожені втратами. Один з командирів, який брав участь у бою, описав це як політичний маневр, замаскований під героїзм. Після падіння міста український високопосадовець, відповідальний за військове планування, визнав, що наказ тримати Бахмут надійшов з Офісу президента. «Ви можете здогадатися, від кого», — сказав він.
Українські військові та інженери імпровізують, збираючи оптоволоконні дрони у польових майстернях, пише The Dispatch. Налагодити централізоване виробництво досі складно через залежність від китайських комплектуючих, зокрема кабелів, необхідних для роботи оптоволоконних систем. Китай дедалі більше підтримує Москву: у травні він припинив експорт дронів до України та її західних союзників, але продовжує постачати їх до Росії. Тому у відповідь українські війська автономних систем представили новий пристрій — «Шовкопряд». Це модульна котушка місцевої розробки з оптоволоконним зв’язком, яку можна ставити як на FPV-дрони, так і на наземні безпілотники.
Читайте також матеріал The Guardian про те, що поки війна в Україні перетворює армію Північної Кореї на бойову машину з реальним досвідом, Південна Корея залишається осторонь. Коли у травні КНДР запустила кілька балістичних ракет зі свого східного узбережжя, Південна Корея відреагувала миттєво: вже за кілька годин Сеул разом із Вашингтоном і Токіо засудив дії Пхеньяну як «серйозну загрозу» безпеці регіону. Однак лише за кілька тижнів по тому, коли ракета KN-23, призначена для ураження південнокорейських цілей, влучила в житловий будинок у Києві, забравши життя 13 цивільних, Сеул промовчав.
Аналітики, на яких посилається видання, розходяться в думках. Хтось каже, що мовчання Південної Кореї є елементом продуманої стратегії, хтось — наслідком бюрократії, а інші називають причиною економічні чинники, адже до війни Росія була одним із головних торгових партнерів Південної Кореї, і внутрішню політику.
Це лише частина огляду. Резюме ще трьох матеріалів доступне для тих, хто підтримує нас на Patreon.