Конфлікт між Ізраїлем та Іраном відродив інтерес китайських лідерів до нового трубопроводу, який здатен транспортувати російський природний газ до Китаю. Це може дати поштовх проєкту «Сила Сибіру 2» — його неодноразово відкладали.
Про це пише The Wall Street Journal з посиланням на джерела у владі Китаю.
За даними консалтингової фірми Rystad Energy, Китай імпортує близько 30% свого газу у вигляді зрідженого природного газу з Катару та Обʼєднаних Арабських Еміратів через Ормузьку протоку, вузький морський пункт, який Іран погрожував закрити. Тим часом незалежні нафтопереробні заводи Китаю останніми роками підсіли на дешеву іранську нафту.
Імовірність повного закриття протоки низька через залежність Ірану від неї та потенційну військову відповідь США, але нещодавній конфлікт підкреслив наслідки такого кроку. Навіть за умови домовленості про припинення вогню останній конфлікт спонукав Пекін шукати альтернативи, кажуть аналітики.
Російські державні медіа повʼязують напруженість на Близькому Сході з відродженням проєкту «Сила Сибіру 2». Очікується, що Росія спробує внести проєкт до порядку денного, коли Путін відвідає китайського лідера Сі Цзіньпіна в Китаї у вересні, кажуть аналітики.
«Сила Сибіру 2» — продовження газопроводу «Сила Сибіру», відкритого у 2019 році, — довгий час був більш актуальним для Москви, ніж для Пекіну. Росія втратила свій найбільший енергетичний ринок, коли значна частина її експорту газу до Європи припинилася після вторгнення в Україну.
Для Пекіну ж поставки газу з Близького Сходу та інших місць означали, що новий проєкт з РФ був набагато менш важливим. Також проєкт нового трубопроводу загруз у розбіжностях стосовно ціноутворення та умов власності, а також через побоювання Китаю стосовно надмірної залежності від Росії у постачанні енергоносіїв. За словами людей, близьких до процесу ухвалення рішень у Пекіні, одна з офіційних причин, яку вони називали Росії, полягає в тому, що Китай обмежує імпорт нафти та газу з однієї країни до 20%. В результаті переговори затягнулися на роки, хоча Москва неодноразово заявляла про неминучість угоди.
Але нещодавній конфлікт на Близькому Сході дав Пекіну привід переглянути надійність нафти та природного газу, які він отримує з регіону, кажуть джерела, навіть попри те, що між Ізраїлем та Іраном утвердилося крихке припинення вогню.
Окрім нинішніх потрясінь у Перській затоці, торговельна війна між США та Китаєм останніми місяцями призвела до зупинки експорту американського зрідженого газу до КНР, що призвело до зупинки багаторічного зростання торгівлі енергією між двома країнами. У довгостроковій перспективі, оскільки Китай прагне досягти своїх цілей у сфері зеленої енергетики, Пекін хоче розширити роль природного газу як так званого мостового палива між вуглеводневою та поствуглеводневою епохами, кажуть аналітики.
Якщо вдасться досягти угоди стосовно трубопроводу, аналітики оцінюють його будівництво щонайменше у пʼять років. Залишаються й інші суттєві перешкоди, зокрема розбіжності щодо ціноутворення на газ та значні інвестиції, необхідні для масштабного будівництва. Ще одним каменем спотикання є вимога Китаю про частку власності в проєкті, поступка, на яку Росія не бажає йти.