У Франції 74-річного колишнього хірурга Жоеля Ле Скуарне засудили до 20 років позбавлення волі за сексуальне насильство над сотнями пацієнтів протягом 25 років — переважно це були діти та підлітки віком до 15 років, а середній вік жертв становив 11 років. Він визнав свою провину. Цей судовий процес став найбільшим в історії Франції, що стосується жорстокого поводження з дітьми.
Про це пише The Guardian.
Жоель Ле Скуарне працював хірургом в державних і приватних лікарнях по всій Бретані та на заході Франції, часто оперуючи дітей з апендицитом. Його звинуватили у 111 зґвалтуваннях і 189 сексуальних домаганнях між 1989 і 2014 роками в десятку лікарень. Багато дітей, яких він кривдив, перебували під наркозом.
«Я був хірургом, який скористався своїм статусом, щоб нападати на дітей, я цього не заперечую», — сказав він і додав, що не просить суд про поблажливість.
The Guardian пише: психологічні оцінки показали, що він залишався надзвичайно небезпечним.
У Франції за зґвалтування з обтяжуючими обставинами максимально можуть засудити до 20 років — саме стільки й отримав Ле Скуарне. На відміну від США, там строки не підсумовуються. Ле Скуарне вже відбуває 15-річний термін увʼязнення за обвинувальним вироком, винесеним у 2020 році за зґвалтування та сексуальне насильство над чотирма дітьми, включно з його двома племінницями. За французьким законодавством, покарання відбуваються одночасно, і засуджений повинен відбувати лише додаткові роки після завершення першого покарання.
Попросити про умовно-дострокове звільнення Ле Скуарне зможе лише після того, як відсидить щонайменше дві третини терміну. Прокурори хотіли, щоб його тримали під наглядом у спеціальному закладі навіть після звільнення, але суд відмовив. Причина — його вік і нібито «бажання виправити ситуацію».
Потерпілі висловлювали обурення щодо вироку, вигукуючи: «Ганьба для системи правосуддя». Одна із жертв сказала, що почувається «приниженою цим вироком».
Групи постраждалих і дитячі захисники кажуть, що суд над Ле Скуарне показав серйозні прорахунки з боку держави та посадовців. На їхню думку, влада має ретельно з’ясувати, як хірург зміг стільки років працювати й чинити насильство.
Жертви також обурені мовчанням політиків. Вони вважають, що влада повинна зробити висновки з цієї справи, щоб у майбутньому не допустити подібного. Їх здивувало, що цей суд, який став одним з найгучніших у Франції, не викликав гучної реакції ані з боку уряду, ані в суспільстві загалом.
Міністр охорони здоров’я Франції Яннік Нойдер пообіцяв разом із міністром юстиції зробити все, щоб подібне більше не повторилося і щоб діти та пацієнти не ставали жертвами злочинців.
Адвокат Ле Скуарне Максим Тессьє також сказав, що медики й політики мають зробити висновки з того, як погано спрацювала система охорони здоров’я, дозволивши хірургу роками знущатися з пацієнтів.
Що передувало
У 2004 році ФБР повідомило владу Франції, що Ле Скуарне дивився фото насильства над дітьми в даркнеті. У 2005-му його засудили за зберігання таких зображень — він отримав чотири роки умовно. Але йому не заборонили працювати з дітьми.
Після цього він і далі працював у різних лікарнях по всій Франції, обіймаючи високі посади. І весь цей час знущався з дітей після операцій — аж до своєї пенсії у 2017 році.
Ле Скуарне після вироку 2005 року, який офіційно не пов’язували з лікарнями, де він працював, продовжував працювати в різних регіональних лікарнях. Ці лікарні були дуже залежні від досвідчених хірургів, тому не відмовлялися від його послуг.
Одного разу він сам зізнався директорці лікарні в Жонзаку Мішель Кальс, що був засуджений у 2005 році, — пояснив тим, що дивився заборонені зображення через особисту кризу після розлучення. Жодних офіційних застережень від медичних органів Кальс не отримала, тому у 2008 році взяла його на роботу. На суді вона сказала: «Нам були потрібні хірурги».
Кальс також пояснила, що за вироком йому не забороняли працювати з дітьми. Вона визнала, що не перевірила все як слід, і зізналася, що з її боку і з боку керівництва була помилка в системі.
Жоель Беллок, голова місцевого ордену лікарів, де Ле Скуарне завершив карʼєру, визнав, що в ситуації з хірургом можна було б ухвалити інші рішення. За його словами, на той час ставлення до таких випадків було інакшим.