Росія системно використовує інформацію як зброю під час повномасштабного вторгнення в Україну. Так вона хоче приховати міжнародні злочини та уникнути відповідальності.
Про це йдеться у звіті міжнародної правозахисної компанії Global Rights Compliance і проєкту із документування воєнних злочинів The Reckoning Project.
Ключовий компонент інформаційної стратегії Росії у війні проти України — це «інформаційні алібі». Це сфабриковані наративи, які мають на меті приховати правду та виправдати незаконні дії. Особливо активно цю стратегію застосовували під час вторгнення Росії до Сирії, зокрема, для заперечення використання сирійським урядом хімічної зброї проти власного народу та незаконних нападів на Сирійську цивільну оборону.
Наприклад, дослідження про обстріл пологового будинку № 3 у Маріуполі демонструє, як Росія використовувала інформаційне алібі, щоб зняти з себе відповідальність за обстріл лікарні, неправдиво стверджуючи, що українські війська використовували її як військову базу.
На фото — 32-річна Ірина Калініна, яку виносять зі зруйнованого росіянами пологового будинку № 3. Цей момент задокументував фотограф Євгеній Малолєтка — його світлина облетіла світ. Ірина та її первісток Мирон загинули.
Associated Press
За кілька днів до обстрілу пологового постійний представник Росії в ООН Василь Небензя збрехав, що пологовий будинок у Маріуполі зайняли українські військові. Речниця Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова повторила цей наратив за кілька годин до того, як пологовий зруйнували російські авіабомби.
Тобто так Росія виставила бомбардування лікарні як «провокацію», яку нібито організувала Україна.
За допомогою дезінформації Росія також звинуватила Україну в обстрілі табору військовополонених в Оленівці. Російські джерела звинуватили Україну в плануванні обстрілу установи — нібито щоб змусити мовчати свідків ймовірних воєнних злочинів, які, за російськими звинуваченнями, Україна нібито вчинила в Маріуполі. Пов’язані з Кремлем блогери заявляли, що Україна працювала разом із британською розвідувальною службою MI6, щоб убити військовополонених.
Напад на залізничний вокзал у Краматорську 8 квітня 2022 року показує, як російські дезінформаційні кампанії заклали підґрунтя для удару — хоча були докази, що станції використовують для евакуації цивільних.
Закривавлена дитяча іграшка на залізничному вокзалі в Краматорську. У 2022 році тодішній міністр внутрішніх справ Денис Монастирський передав її кризовому координатору ООН в Україні Аміну Аваду, аби той передав її у Міжнародний суд ООН в Гаазі.
Неправдиво звинувативши Україну у використанні «живих щитів» і заявивши про неминучий конфлікт, Росія створила собі інформаційне алібі. Так росіяни відвели від себе відповідальність за обстріл.
РФ поширює дезінформацію через понад 100 тисяч сторінок у соціальних мережах, а також велику мережу популярних телеграм-каналів. Ключову роль у цих зусиллях відіграють російські воєнні блогери. Їхню аудиторію оцінюють у близько 10 мільйонів людей.
Автори дослідження наголошують: Росія регулярно застосовує інформаційні алібі для того, щоб виправдати свої злочини та дискредитувати Україну.
Так, перед нападом на Каховську ГЕС 6 червня 2023 року постпред РФ при ООН Василь Небензя ще в жовтні 2022 року надіслав листа генеральному секретарю ООН та голові Ради Безпеки ООН. Там йшлося про «плани київського режиму знищити» Каховську ГЕС шляхом мінного нападу або масованого ракетного удару.
Супутниковий знімок руйнувань греблі Каховської ГЕС після підриву росіянами вночі 6 червня 2023 року.
SkySat images
На додаток до цього, у травні 2023 року проросійський телеграм-канал «Війна з фейками» написав, що «українська пропаганда навмисно спотворює інформацію [про те, що Росія продовжує безконтрольно спускати воду на Каховській ГЕС], вириваючи її з контексту, щоб представити Росію в негативному світлі». Інший телеграм-канал ANNA-NEWS, який належить до мережі російських пропагандистських і дезінформаційних медіа та має зв’язки з російськими спецслужбами, опублікував відео з підписом: «Хто намагається затопити береги Дніпра? Один із прийомів української пропаганди — звинувачувати ворога в тому, що робиш сам. Як українська пропаганда приписує свої дії російській стороні […]».
Звіт показує, що російські дезінформаційні стратегії з’явилися більш ніж за рік до нападу. Тобто ці операції сплановані завчасно.
Як притягнути росіян до відповідальності
Ключовий виклик у судовому переслідуванні людей за поширення інформаційних алібі — це складність знайти прямий звʼязок між їхніми діями та вчиненням міжнародного злочину. Для цього необхідно показати, що кампанія з дезінформації суттєво вплинула на вчинення злочину, сприяла йому або перешкоджала розслідуванню та притягненню винних до відповідальності.
Однак практика міжнародних кримінальних трибуналів дає певні вказівки з цього питання. Наприклад, у провадженні Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії Судова палата встановила, що Радко Младіч — колишній командувач армії боснійських сербів — зробив значний внесок у геноцид у Сребрениці, поширюючи дезінформацію з метою приховування злочинів і перешкоджання правосуддю.
Цей випадок разом із іншими прецедентами показує: людей, причетних до інформаційного алібі, можуть притягнути до кримінальної відповідальності, якщо їхні дії сприяють міжнародним злочинам.