У віці 88 років помер Джозеф Най, один з провідних світових теоретиків і практиків у галузі міжнародних відносин, який ввів в обіг термін «м’яка сила».
Про це повідомляє Школа управління імені Джона Ф. Кеннеді при Гарвардському університеті, а також FT.
Най здобув ступінь доктора філософії в Гарварді в 1964 році та приєднався до викладацького складу університету в Школі державного управління ім. Кеннеді. З 1995 по 2004 рік він був деканом в цій школі, а згодом отримав звання почесного професора.
Також він був членом Американської академії мистецтв і наук, іноземним членом Британської академії та членом Американської академії дипломатії.
Разом з колегою-академіком Робертом Кеохеном Най висунув теорію «складної взаємозалежності», стверджуючи, що країни можуть стати настільки економічно переплетеними, що військова сила перестає бути найважливішим фактором між ними. Книгу «Влада і взаємозалежність: Світова політика в перехідному періоді», де він і висунув цю теорію, часто називали основою неолібералізму.
Однак найважливішим науковим внеском Джеозефа Ная вважають теорію «м’якої сили». Якщо його попередні роботи намагалися пояснити зростаюче значення взаємозалежності, то концепція м’якої сили аналізувала саму природу глобальної влади. У найпростішому вигляді, як писав Най у своїй книзі «Приречені вести: Змінна природа американської сили», ідея полягала в тому, що «якщо ви можете змусити інших хотіти того ж, чого хочете ви, ви можете зекономити на батогу і прянику».
Підхід Ная допоміг підкреслити силу культури чи громадянського суспільства країни, він був вирішальним для розуміння того, що силу можна вимірювати не лише армійськими дивізіями й авіаносцями.
Президент США Джиммі Картер призначив Ная відповідальним за зусилля своєї адміністрації щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Це тема, над якою він працював як керівник дослідницького центру Белфера в Гарварді з 1989 по 1993 рік.
Най повернувся до американського уряду за президента Білла Клінтона, який призначив його головою Національної ради розвідки та помічником міністра оборони, доручивши йому розробку стратегії відносин США з безпекою у світі загалом, зокрема в Азії. Він був провідним прихильником американо-японського альянсу, оскільки китайська влада в регіоні зростала.
В останні роки Най був рішучим критиком Трампа, який, за його словами, не розуміє цінності м’якої сили.