Великий матеріал про те, як офіційні Україна й Росія видають десятки заяв, адресованих лише одній людині у світі, вийшов на The New Yorker. Мова про Дональда Трампа, а заяви викликані його нетерплячістю, марнославством і небажанням занурюватись у суть багаторічного конфлікту між Києвом і Москвою. Сторони розуміють, що рано чи пізно американському президенту може урватися терпець і він залишить перемовини. І для успішності бажань росіян та українців критично важливо, кого Трамп вважатиме винним у затягуванні переговорів, пише журналіст видання Джошуа Яффо. Адже від цього залежатиме, на яких умовах США вийдуть з них і в якому обсязі збережуть санкції для Росії та допомогу Україні.
З цих міркувань росіяни перестали говорити про нелегітимність Володимира Зеленського і небажання говорити особисто з ним. Спершу Трамп пристав на ідею виборів в Україні та навіть називав Зеленського диктатором, нагадує видання ― але потім виявилось, що проведення виборів може зайняти багато місяців і в умовах країни у стані повномасштабної війни це тривалий процес. А Білий дім хоче укласти угоду між Україною та Росією швидко, не затягуючи. Позиція росіян роздратувала Трампа ― й ось уже речник Путіна каже, що Зеленський ― «проблема, але другорядна», і що росіяни готові з ним говорити.
Також росіяни бавляться з бажанням Трампа бути людиною, яка вирішує справи величезної світової ваги, і пропонують йому комплексні переговори а-ля «Ялта 2.0» про переділ зон впливу між Москвою та Вашингтоном. Ознака цього ― пропозиція спільно залагодити питання іранської ядерної програми чи доступу до арктичного шельфу. При цьому очевидно, що Трампа водять за ніс і ключовим питанням для Кремля завжди є Україна. Однак такими пропозиціями росіяни сподіваються забалакати Дональда та його перемовників.
З іншого боку, Путін не може втриматись від атак на Україну, зокрема на мирні міста ― і це в боротьбі за увагу Трампа грає на руку Києву, пише The New Yorker. Україна показує, що росіяни насправді не хочуть миру. Цієї теми стосувалась і розмова Трампа й Зеленського під час похорону Папи Римського у Ватикані. Сторони не так обговорювали принципові деталі мирного процесу, як порушили тему того, що росіяни водять США за ніс. І це, з одного боку, робить переговори з американськими політиками принципово інакшими, ніж за часів Джо Байдена, який одразу розумів правдиві бажання сторін. З іншого ― навіть у такому збоченому режимі Україна має більше шансів вийти тут переможницею, пише The New Yorker із посиланням на неназваного європейського високопосадовця. Очевидно, що Україна хоче завершення війни, а Росія ні ― і з часом це має дійти навіть до Трампа, вважає він.