Європейські союзники України зараз обговорюють опцію надати Києву наземний військовий контингент. Найбільш реалістичний варіант — що він буде нечисленним і покладатиметься на підтримку США, і це складно назвати оптимальною опцією, пише в Foreign Affairs професор політології Массачусетського технологічного інституту Баррі Поузен. Його аргументи проти цього варіанту — навряд чи невеликий контингент зможе всерйоз стримувати Росію, сподіватися ж на допомогу американців годі, оскільки проти цієї ідеї був навіть Джо Байден, а Трамп у підтримці України навряд чи піде далі за попереднього президента. Також іноземні солдати напевно проходитимуть часту ротацію, щоб не відриватись надовго від своїх «домашніх» військових частин та сімей, — і в такому разі складно буде говорити про високий рівень боєздатності контингенту.
Ефективнішим інструментом стримування Росії — і надійнішим з огляду на згортання присутності США на континенті — був би розвиток європейських сил швидкого реагування. Розміром із десять бригад — більше, ніж український контингент на Курщині, чи приблизно стільки ж, скільки українських військових було виділено для контрнаступу 2023 року. Це мають бути сучасні й добре оснащені сили — і якщо вони не змусять росіян взагалі відмовитись від вторгнення на якусь суверенну територію, для Москви вони однак стануть серйозним фактором за будь-якого сценарію агресії. Ці ж сили можуть за потреби прибути в Україну, пише Поузен. Але головна їхня перевага — мобільність. Так є шанси підвищити рівень безпеки у всій Європі, а не відправити найбоєздатніші підрозділи в Україну, послабивши захист власних країн.
Продовження огляду колонки Поузена, а також матеріалів про європейську допомогу Україні та «великоднє перемирʼя» доступні для тих, хто підтримує нас на Patreon.