У Нідерландах щонайменше 85 донорів сперми стали біологічними батьками 25 чи більше дітей. Щонайменше один із донорів став батьком 125 дітей.
Про це пише The New York Times із посиланням на національний реєстр донорів сперми.
Дані спричинюють занепокоєння, адже ці діти, не знаючи про численних зведених братів і сестер, можуть згодом створювати сім’ї між собою. Це збільшує ризики кровозмішання та генетичних аномалій.
У листі до парламенту Нідерландів міністр у справах молоді, профілактики та спорту Вінсент Карреманс зазначив, що неналежний контроль і недбала документація у клініках штучного запліднення стали причиною цієї ситуації. Він наголосив, що в деяких випадках самі донори не знали, що їхню сперму використали для зачаття стількох дітей.
«Мені дуже шкода, що такі випадки стали реальністю», — сказав Карреманс і пообіцяв підтримку батькам, чиї діти тепер можуть мати десятки генетичних родичів.
Із 2018 року законодавство Нідерландів обмежує до 12 кількість дітей, які можуть народитися від одного донора. До цього кожен донор міг законно стати батьком до 25 дітей.
Але тепер новий закон, ухвалений 1 квітня, зобов’язує ретельніше відстежувати використання донорської сперми. Кожному донору та матері призначатимуть індивідуальний код, щоб контролювати, де і як використовуються біоматеріал.
Дані реєстру показали, що клініки репродуктивної медицини масово порушували правила, зокрема використовували біоматеріал того самого донора для кількох матерів, обмінювалися спермою між клініками без належного контролю і не перевіряли, скільки дітей донор уже мав. У деяких випадках донори здавали сперму в різні клініки паралельно, користуючись законами про захист приватності.
У 2004—2018 роках у Нідерландах задокументували близько 24 тисяч випадків використання донорської сперми, але реальний контроль був послаблений. Перша дитина з допомогою технології ЕКЗ народилася у 1978 році, і за наступні 40 років донорство сперми стало процвітаючим глобальним бізнесом. Окрім клінік репродуктивної медицини і банків сперми, зʼявилися приватні донори.
Вони користуються тим, що сфера слабо регулюється на національному і на міжнародному рівні. Тому продають свою сперму по всьому світу і перетворюються на «серійних» донорів із сотнями біологічних дітей. Оскільки єдиного міжнародного стандарту немає, галузь слабко регулюється.