Провідною темою світових медіа, що матиме чимало різних наслідків і для України, стало введення Білим домом імпортних тарифів для десятків країн, зокрема давніх торговельних партнерів США. Так, The Economist називає ці кроки поштовхом до згортання економічної глобалізації, яка розвивалась від кінця Другої світової війни. А The New York Times зазначає, що виклики, які кидає економіці США міжнародна торгівля, можна було б вирішувати зміною правил цієї торгівлі, поступовим грамотним налаштуванням процесів в інтересах Вашингтону. Натомість Трамп вирішив просто підірвати основи вільного ринку ― і негативні наслідки цього наразі ще складно цілком передбачити.
Взагалі, The New York Times присвятили цілу онлайн-трансляцію світовій реакції на запроваджені США торгові обмеження. Там ідеться, наприклад, про складне становище Японії та Кореї: ці країни залежать від США у військовому плані, що обмежує простір для критики чи відповідних мит на імпорт американських товарів. Про складну ситуацію, в яку потрапили американські виробники одягу, а особливо взуття: чимало, наприклад, кросівок Nike, виробляється у Вʼєтнамі, й тепер вони значно подорожчають. Загалом регіон Південно-Східної Азії після новин від Трампа почувається чи не найгірше: там очікували, що тарифи зростуть, але не аж так високо. Наприклад, на товари з Камбоджі Трамп увів мито в 49%. Це змусило речницю камбоджійського уряду виступити з розпачливою заявою: «Ми маленька країна, й наша мета ― просто вижити. Якби Трамп підтримував права людини й демократичні принципи, він ніколи б не чинив так з маленькими країнами». США досі лишаються найбільшим торговим партнером Камбоджі.
Нові правила відчутно змінюють економічну привабливість різних країн, пише NYT. Так, у Південно-Східній Азії тепер вигідніше виробляти товари для американського ринку на Філіппінах чи в Сінгапурі, а в Латинській Америці в найкращому становищі Бразилія. Утім, у гру вступають і інші учасники — наприклад, Китай може скористатись моментом, щоб наростити обсяги торгівлі з іншими країнами Азії. Вони зараз лише вітатимуть нових торгових партнерів.
Одне з прагнень Трампа — завдяки тарифам відродити видобуток у США корисних копалин, зокрема рідкоземельних металів. Це зрозуміла потреба, пише The Economist — але складно сказати, що її можливо досягти лише економічними обмеженнями. Для того щоб відродити стагнаційну галузь, потрібні роки: на розробку родовищ до перших серйозних обсягів видобутку зазвичай доводиться витрачати два-три роки й стільки ж мільярдів доларів. Чи змінений економічний ландшафт дозволить виділити стільки грошей і часу — питання. Ще більше питання, чи варте це такої репутаційної шкоди для США як надійного торгового партнера.
Також The Economist розповідає про країну, яка запровадила високі імпортні мита ще десятки років тому — Індію. Іще перший премʼєр-міністр Індії Джавахарлал Неру, бажаючи зробити Індію якомога менш залежною від решти світу, запровадив такі високі мита, що ввозити туди товари часто було економічно безглуздо. І лише після розпаду СРСР, одного з головних торгових партнерів, індійська влада почала знижувати мита — але все одно вони лишаються вищими за більшість у світі. Як наслідок, за 80 років мита точно не стали запорукою успіху Індії — десь загальмувавши її розвиток, а десь спричинившись до різниці в доступі до можливостей для багатих і бідних.
Далі в огляді читайте про те, чому тарифна боротьба з Китаєм для США вже виглядає застарілою і як 10-відсоткове мито на товари з України вплине на нашу сталеливарну промисловість. Продовження доступне тим, хто підтримує нас на Patreon — і не забувайте, що це зручний спосіб підтримати «Бабель».