У вересні минулого року в мережі зʼявилося відео, де 12-річна Віра — вихованка Великолюбінського навчально-реабілітаційного центру на Львівщині — розповідала про домагання від директора закладу Степана Мащака. Після того туди приїхала моніторингова група, яка виявила порушення. Виявилося, що випадки сексуального насилля не поодинокі, і йдеться не лише про директора закладу — старшокласники ґвалтували менших вихованців. Проте і це не все — до дітей могли застосовувати каральну психіатрію.
Про це повідомляє видання NGL.media, яке поспілкувалося з членом моніторингової групи, зібрало свідчення вихованців різних років та переповіло перебіг справи.
Що відомо про вже ексдиректора інтернату Степана Мащака
Степан Мащак.
64-річний Степан Мащак, директор інтернату, протягом 20 років керував закладом, але про нього відомо небагато. Він неактивний у соціальних мережах і не відповідає на повідомлення.
У 2005 році він прийняв свою дружину Олександру Мащак на посаду медичної сестри, а в 2013 році нараховував їй премії, що призвело до штрафу за конфлікт інтересів.
У грудні 2024 року Степан Мащак звільнився, і його замінив Орест Солоха, колишній вчитель фізкультури. Новий виконувач обовʼязків директора відмовився від спілкування з журналістами. Випускниця інтернату згадує, що Солоха був суворим, але з ним можна було «подуріти».
Колишній директор Великолюбінського НРЦ Степан Мащак (зліва), вихователька Зоряна Штурин та чинний виконувач обов’язків директора інтернату Орест Солоха.
Дружина директора продовжує працювати в інтернаті навіть після звільнення чоловіка.
У сімʼї Мащаків троє синів, один з яких нібито оформив опіку над дитиною з інтернату — проте дитина продовжує перебувати у закладі. Імовірно, це для того, щоб уникнути мобілізації.
Випускники інтернату розповідали, що Степан Мащак жив поруч із закладом і користувався шкільною їдальнею для особистих потреб.
Результати моніторингу
Моніторингова група приїхала у Великий Любінь зранку 27 вересня. Окрім людей з Офісу уповноваженого з прав людини, до складу групи входили представники неурядових організацій та психологи.
У цій спецшколі приймають найбільш уразливі категорії: повних сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування чи з особливими освітніми потребами. Частина школярів живе у закладі, а частина щодня приїжджає на навчання.
«Те, що ми побачили, — це або вирок системі захисту дітей, або можливість змінити її», — розповів NGL.media один із членів моніторингової групи Кирило Невдоха, голова Офісу дітей та молоді «ДІйМО» при Мінсоцполітики.
За його словами, у вільному доступі нема туалетного паперу. Діти мають іти до вихователя й просити його. Адміністрація спецшколи стверджує, що вихователі змушені ховати туалетний папір, бо діти його їдять або просто псують.
Діти, які перебувають у закладі, поскаржилися на жорстоке поводження з боку керівництва. Зокрема, одна з дівчат-підлітків розповіла, що її обзивали «проституткою», «твариною», «мраззю» та «нікому не потрібною». Вони також повідомляли про недостатнє харчування та фізичне покарання за погану поведінку, включаючи удари лінійкою та кімнатними капцями.
За даними NGL.media, вихованки скаржилися на те, що директор закладу лягав до них у ліжко, торкався інтимних місць, примушував цілуватися. Йдеться про 64-річного Степана Мащака, який очолював заклад останні 20 років. За словами вихованки Віри, він змушував її цілуватися і спостерігав за тим, як вона приймає душ.
Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради з прав людини, повідомив, що після відвідування закладу моніторингова група зафіксувала свідчення дітей про сексуальні домагання з боку директора, публічні приниження та погрози фізичним насильством і примусовим поміщенням до психіатричної лікарні за порушення розпорядку дня.
Сімох дітей, які свідчили про знущання, швидко перевели зі спецшколи до львівського центру «Рідні», де пʼятьом знайшли сімʼї. Діти перебувають у безпеці та отримують психологічну допомогу. Інших дітей також переводять до інших закладів, і на березень 2025 року в інтернаті залишилося близько 20 дітей. На момент перевірки 27 вересня 2024 року там було 57 дітей.
Уже після моніторингового візиту у соцмережах поширилося відео, де вихователька Великолюбінського інтернату Світлана Подусівська жорстоко побила ученицю лінійкою. У листопаді її засудили до 100 годин громадських робіт із забороною працювати з дітьми впродовж року. Насправді це не єдина вихователька, яка, за словами дітей, била вихованців.
Каральна психіатрія та розслідування сексуального насильства
У справі про сексуальне насильство над дітьми відразу розпочали кримінальне провадження. За словами адвоката Олега Іванова, який представляє права постраждалих, справи про насильство над дітьми можуть тривати роками. Слідчі вже допитали понад 60 людей, і працюють з пʼятьма постраждалими віком від 12 до 17 років.
У ході розслідування виявили випадки сексуального насильства між самими дітьми, зокрема, зґвалтування в шкільному туалеті. Крім того, діти скаржилися на те, що директор забирав їхні банківські картки, на які надходили соціальні виплати, обіцяючи купити їм телефони, але не зробив цього.
У дитячому будинку дітей не лише лякали психлікарнею, а й регулярно відправляли туди на «лікування». Випускниця інтернату Настя Ваньо розповіла, що її відправляли до львівської психлікарні за непослух. Одного разу, коли вона принесла в інтернат кошеня, директор погрожував відправити її в психлікарню. Настя злякалася і втекла, але згодом повернулася, і її відправили на «реабілітацію». Там їй давали таблетки і робили уколи, від яких вона «почувалася як овоч».
Директор психлікарні Богдан Чечотка вважає, що розповідь Насті може бути «маніпуляцією», але не пояснив чому. Він стверджує, що всі діти проходили лікування лише за медичними показаннями. Проте, за словами незалежних спостерігачів, психіатричне лікування як покарання — поширена практика в українських інтернатах.
Настя також розповіла, що директор інтернату не дозволив їй навчатися у Львові, хоча вона цього хотіла. Волонтерка Іра, яка допомагала Насті, розповіла, що директор зневажливо ставився до дітей і не любив, коли приїжджали волонтери.
Ситуація в інтернатах у всій країні
За офіційними даними, в українських дитячих інтернатах перебувають понад 25,6 тисячі дітей. Проте менш як пʼять тисяч із них є сиротами чи позбавлені батьківського піклування. Більшість мають живих батьків і потребують соціальної підтримки, а не перебування в інтернатах. Але інтернати зацікавлені в тому, щоб діти залишалися в них, адже фінансування закладів залежить від кількості вихованців. Минулого року на утримання понад 700 дитячих інтернатів уряд витратив близько 11,4 мільярда гривень, що становить понад 37 тисяч гривень на одну дитину щомісяця. Однак більша частина цих коштів йде на комунальні послуги та зарплати, і лише мала частина доходить до дітей.
Важливою частиною реформи таких закладів є те, що уряд планував закрити більшість інтернатів до 2026 року, щоб 95% дітей виховувалися в сімʼях. Однак через війну ці плани відклали, і нова стратегія на 2024—2028 роки також ставить за мету закрити інтернати, але лише за умови достатнього фінансування та політичної волі.