Телефонна розмова Трампа і Путіна передбачувано стала головною темою іноземних медіа у вівторок, але поки що у форматі новин. Аналітичні та інсайдерські публікації очікуємо найближчими днями. Єдиний вартий уваги матеріал на цю тему — текст The New York Times про те, що під час розмов Трамп і Путін зосереджуються на тому, що Україна має втратити та чим поступитись, перетворюючи свій броманс-діалог на сучасний варіант Ялтинської конференції, де керівники трьох держав окреслювали кордони майбутнього світу. Трамп і Путін, на жаль, мають одну вагому спільну рису — обоє хочуть більше територій: чого варті хоча б заяви Трампа про Гренландію, Канаду і Панаму. І якщо Путіну в підсумку дозволять офіційно забрати Крим, третій важковаговик, якого немає в переговорах, але який за ними пильно стежить, — Китай іще сміливіше рухатиметься до окупації Тайваню, ідеться в матеріалі.
Тим часом New Eastern Europe — давнє аналітичне видання з редакцією у Варшаві — пропонує альтернативний погляд на ситуацію України. За роки війни, особливо повномасштабної, українська армія стала найчисленнішою і найпотужнішою військовою силою на континенті. Стрімко розвивається український військово-промисловий комплекс — з активним нарощенням виробництва і кількості видів дронів, бронетехніки й ракет. Фактично зараз доля України, звісно, залежить від допомоги союзників, але ключову роль у майбутньому країни, її території та ладі відіграватиме воля самого українського народу. На тлі таких постатей, як Трамп чи Путін, відійшла на другий план істина, що Заходу, а особливо ЄС, дуже вигідно мати Україну в союзниках. І не слід ображати Київ, аби замість захисту від росіян не отримати додаткових проблем.
Автор тексту в NEE — Керел Дайслер, аналітик з питань європейської оборони з 20-річним досвідом. Він бере до уваги чималі розміри країни, тривалий опір і велику індустріальну базу та зазначає, що країні успішно вдаються асиметричні бойові дії та інновації. «Україна показала зуби та вражаючу здатність до адаптації в конфлікті історичних масштабів та інтенсивності», — пише Дайслер, резюмуючи, що країна, безумовно, здатна вижити. Важливіше питання — чи зможе Захід достойно повестися з нею.
Не схоже, що війна завершиться капітуляцією України чи повним виснаженням Росії. Україна вийде з неї, зберігши більшість територій та маючи найсмертоноснішу в Європі наземну силу, яка ненавидить Росію. Якщо Захід залишить українців сам-на-сам із викликами, то українці збережуть відчуття зради та перетворюватимуться на самодостатню мілітаризовану державу. Сприйняття вчорашніх партнерів як ненадійних і навіть дволиких підштовхне Київ рухатись у рамках вужчих національних інтересів. І це, по-перше, геть покінчить зі впливом Вашингтону в регіоні, а по-друге, значно погіршить безпекову ситуацію на заході континенту.
У позитивному ж варіанті розвитку подій Україна стане наріжним каменем нової європейської системи безпеки та сприятиме довготривалому миру на континенті на захід від Росії. Цього досі можливо досягти ― якщо мудрі кроки європейських держав залишать Київ у союзниках, а не перетворять його на захищену фортецю, підсумовує Дайслер.
Резюме ще чотирьох матеріалів доступне підписникам нашого Patreon.