Підсумок операції українських сил оборони на Курщині наводить The Economist. Хоч Україна досі лишається присутньою на російській території, займаючи кілька важливих висот і подекуди вклинюючись на 10 кілометрів на ворожу територію ― Курщина як аргумент на майбутніх переговорах з Росією щодо поступок втратила свою попередню вагу, констатує видання.
Стрімкий відхід ЗСУ з регіону в перші тижні березня збігся в часі з призупиненням військової підтримки США, зокрема надання розвідувальних даних. Українські війська на російській території опинились ніби із завʼязаними очима, пише видання з посиланням на джерела в українській армії. Слова представників США, що Київ мав достатньо для оборони, ― неправда. Разом з тим в українській владі сумніваються і в тому, що Дональд Трамп зробив усе спеціально для того, щоб Україна втратила переговорний козир ― і все якраз сталося під час україно-американських переговорів у Джидді. Хоча визнають: «Трамп не терпить України ― і за сім тижнів із союзників ми перетворились на просто клієнтів».
У тексті є ще один малоприємний коментар про Трампа ― що він сприймає інформацію про ситуацію на Курському фронті «з інстаграм-роликів росіян». Він публічно запевняв, що багато українських військових потрапили в оточення ― і це не відповідає дійсності, пише видання. Так, десятки військових росіяни захопили ― але загалом операція з відходу, хоч і була часом хаотичною, обійшлась без критичних українських втрат, зокрема полонених. Взагалі, якщо оцінювати, що співвідношення сил було 5 росіян і північнокорейців на одного українця, а головна дорога між Курщиною і Сумською областю, якою пересувалися Сили оборони, прострілювалася росіянами,то відхід можна вважати успіхом ― хоч і є питання, чому він відбувся так пізно.
В ці тижні більшість емоцій, повʼязаних з операцією на Курщині, сумні, пише видання ― але на ситуацію варто дивитися ширше. По-перше, торік вторгнення на російську територію стало одним з яскравих і надихальних епізодів загалом не радісного для України року. По-друге, і з цим погоджуються навіть найбільші критики операції з-поміж українських бійців, цей крок дав можливість відтягнути з інших напрямків десятки тисяч найкращих російських військових ― і вбити їх. Хто знає, яких бід вони накоїли б на Донеччині чи Запоріжжі, якби залишались там. І, по-третє, стало очевидним, що Росія також вразлива. Десятиріччями ця країна напускала про себе піарного туману, як про «другу найсильнішу армію світу» чи «могутню ядерну державу». А виявилося, що можна зайняти сотні її квадратних кілометрів ― і ця «надпотуга» місяцями збиратиметься на силі, щоб бодай щось із цим зробити. Та ще й залучивши для цього багато гарматного мʼяса з-за кордону.
Більше про відхід сил оборони з Курщини читайте в окремому матеріалі завтра.