У тому, що відбулося минулої пʼятниці в Білому домі, є й плюси ― переконаний автор The Atlantic Девід Фрам. Публічна перепалка Дональда Трампа і Джей Ді Венса з Володимиром Зеленським була значно кращою за варіант штучно приязної розмови на камери і з жорсткими та цинічними торгами за зачиненими дверима потім. Через те, що в пʼятницю емоції вийшли назовні, в американців тепер немає сумнівів, хто опинився на чолі їхньої країни, пише Фрам. Стало очевидним, що Трамп і Венс ― союзники Росії й особисто ненавидять Зеленського. Що їм подобається найагресивніший сучасний диктатор.
Фрам наводить приклад з історії майже сторічної давності ― справу Альгера Гісса. Наприкінці 1940-х його вважали висхідною зіркою американської політики, а держава запідозрила його в роботі на ворога. Справді, виявилося, що ще в 1930-х роках тоді молодший фахівець Міністерства сільського господарства США передавав таємниці розвідці СРСР. Ці таємниці були відносно дрібними ― наприклад, креслення нової моделі вогнегасника для американських військових кораблів. Але сам факт того, що вищі посади в американській державі може обіймати людина, лояльна до головного ворога, вселяла в американців жах. А цього разу можна облишити підозри ― Трамп точно симпатизує росіянам. «Нескладно уявити [на місці Зеленського] президента Естонії чи Молдови ― якого так само намагаються облаяти Трамп чи Венс. Або президента Тайваню, пише Фрам. І додає, що існування США в режимі «Америка передусім» завжди оберталося тим, що Америка залишалася на самоті, ізольованою від решти. І це оберталось усілякими збитками передовсім для США.
Історичні паралелі проводить і видання The New Yorker ― у статті під назвою «Ганьба Трампа». Шість тижнів після інавгурації нового американського президента «дали американцям забути, що колись активні перші тижні нового лідера країни характеризувалися не погрозами, хаосом і корупцією, а дисципліною, компетентністю та співчутливістю». А такі часи були, нагадує видання, наводячи приклад Франкліна Рузвельта, який прийшов до влади в 1933-му, на піку Великої депресії, коли кожен третій робітник у США втратив роботу, а в Чикаго не було смітника, біля якого б не порпалися безробітні. Рузвельт одразу ж почав активно видавати укази, якими врятував банки, відмовився від золотого стандарту, призначив виплати незаможним і створив державні агенції, які не лише дали робочі місця, а й покращили інфраструктуру країни на багато десятків років наперед.
Трамп теж активний ― але якщо Рузвельт показав, що націю можна швидко поставити на ноги, Дональд рухається в протилежному ключі, пише видання. Він звільняє держслужбовців, принижує меншини, приголублює диктаторів. І якщо Рузвельт призначав ефективних спеціалістів, які служили народу ще десятиліттями, вибір Трампа ― це люди, характеристиками яких є конспірологічне мислення, підлабузництво та некомпетентність.
Поведінка Трампа й Венса в Овальному кабінеті ― найкраща ілюстрація нових часів, пише видання. Трамп відкрито став на бік Путіна і зі своїм підлеглим намагалися принизити Зеленського, «наче двоє дрібних злодюжок». Цей інцидент, з одного боку, шокував. А з іншого ― враховуючи те, що робив Трамп доти, був невідворотним. Питання тепер, чи стерпить цей розворот американський середній клас і робітники, підсумовує медіа.
Це лише частина огляду. Більше важливих публікацій про російсько-українську війну доступні підписникам нашого Patreon.