Якби країни Європи могли зараз повернутися в минуле, до повномасштабного вторгнення, вони напевно були б значно жорсткішими щодо Росії та її олігархів і набагато ефективнішими та щедрішими в інвестиціях в українську територію, пише в колонці «Що врятує Україну?» редакторка французького видання Liberation Александра Шварцброд. За її словами, досі допомога Європи Україні була недостатньою, і в умовах, коли Дональд Трамп намагається «монетизувати американську підтримку, ніби звичайний торговець мотлохом», немає іншого вибору, окрім як надолужити згаяне й усіляко підтримати Володимира Зеленського, який «жодного разу не виявив страху».
«З 24 лютого 2022 року всі європейці живуть у світі, центром якого є Україна. Це не те, про що просили ні українці, ні ми. Війну нав’язав нам Кремль, чий реваншистський проєкт полягає в тому, щоб відтворити світ, у якому виросло путінське коло старих агентів КДБ 1950-х і 1960-х років. Це світ, у якому будь-які політичні процеси завершились, а корумпований вищий клас, узявши під контроль приголомшливі ресурси, панує над підкореним населенням. Це світ, де жандарми відтвореної Російської імперії патрулюють усю Центральну та Східну Європу», ― так починається колонка автора данського видання Jyllands Posten Пола Фундера Алсена. Зараз, продовжує він, це нічне жахіття всіх мислячих та вільних людей стає реальнішим: Москва, не без допомоги «короткозорих та вузьколобих американських політиків», стала ближчою до знищення вільної та плюралістичної України. Досягнувши припинення вогню в Україні на фактично своїх умовах, Путін подасть це як перемогу й активізує гібридну війну проти Європи ще більше. Щоб цього не сталося, варто втілити три дієвих кроки, які запропонував польський премʼєр-міністр Дональд Туск, упевнений Алсен. Зокрема, збільшити військову допомогу українцям за рахунок заморожених російських грошей: «настав час використати їх на користь українців». Друге ― це посилити військову присутність на кордонах ЄС із Росією, особливо в країнах Балтії. І третє ― якомога швидше створити правила спільного фінансування Європою заходів з посилення оборони. «І це матиме значно більший ефект за найсердечніші слова з нагоди третього року повномасштабного вторгнення», ― підсумовує данець.
З нагоди третіх роковин від початку повномасштабного вторгнення тематичні матеріали про Україну передбачувано опублікували десятки видань, а деякі ― як-от уже згадана французька газета Liberation та її конкурент Le Point ― зробили цілі тематичні випуски. Чеське видання Respekt серед інших текстів про Україну опублікувало колонку журналіста Йозефа Паздерки, який часто бував в Україні ще з початку війни у 2014 році, під назвою «Трамп ― хуйло». Її суть у тому, що зараз Трамп мало чим відрізняється від російського диктатора у 2014-му, коли той отримав своє прізвисько. Також варті уваги текст The Washington Post про те, як українські чоловіки вчать воювати своїх синів, історія The New York Times про те, як три роки війни відбились на житті українки Ольги Куртмаллаєвої, і фотоесей Rolling Stone про те, як в умовах війни ростуть українські підлітки.
Зараз Київ не схожий на те місто, яким був 24 лютого 2022 року, пише оглядач BBC Джеремі Боуен: ресторани заповнені, повсюди вирує життя. Але відчуття загрози знищення країни, яке було тоді, повернулось ― після 90-хвилинної телефонної розмови між Трампом та Путіним 12 лютого. Джо Байдена українці справедливо сварили за повільність і обережність ― зокрема, у виділенні Україні зброї, пише Боуен. Але не було сумнівів, що попередній американський президент ― на боці України. Теперішній керівник США сипле звинуваченнями, перекручує факти чи відверто бреше: найцинічніший приклад ― що Україна сама почала війну. От тільки його тактика надати Росії поступки ще до початку переговорів навряд чи задобрить Москву, впевнений Боуен. Кремль просто відкусить якнайбільше, а тоді надурить. «Як сказав мені досвідчений європейський дипломат — коли загартований дипломатичними баталіями керівник російського МЗС Сергій Лавров зустрівся з новачком, держсекретарем США Марко Рубіо, то «зʼїв» його, наче зварене намʼяко яйце», ― констатує автор і завершує текст детальним описом умов життя в сьогоднішній Україні та налаштованості українців продовжувати боротьбу.
Протягом майже трьох років повномасштабного вторгнення стиль комунікації Володимира Зеленського грав йому на руку. Український президент став символом спротиву, отримуючи запрошення виступити в парламентах різних країн і домігшись виділення військової допомоги на багато десятків мільярдів доларів. Тоді це принесло значно меншій за ворога країні чимало користі. Однак зараз, із приходом у Білий дім Дональда Трампа, схоже, підхід Зеленського до спілкування, навпаки, завдає шкоди, пише в The New York Times керівник київського бюро видання Ендрю Крамер у статті «Справедливо чи ні, Зеленський злить Трампа. Чи його стиль шкодить Україні?». У матеріалі йдеться, що український президент не стримується від їдких зауважень щодо заяв американського ― приміром, під час пресконференції 23 лютого вирішив іронічно і в деталях відреагувати на слова Трампа про те, що він нібито є диктатором. Так, це неправдива заява, пише Крамер, однак розлючений Трамп може в підсумку ще більше пуститись берега ― і не лише на словах. За часів президентства Петра Порошенка нападки Трампа отримували з боку української держави лише сухі заяви на сайті МЗС. Попри всю несправедливість теперішніх американських заяв, часто варто пропускати їх повз вуха, натякав українському президенту й польський колега Анджей Дуда. У ході першого терміну Трампа нерідко бувало, що в підсумку він повністю змінював гнів на милість ― наче й не було гнівних ескапад раніше. Інша справа, погоджується Крамер, що більшість українців зараз поділяють емоції Зеленського щодо поведінки нового очільника США.
Сьогодні вийшли й десятки інших матеріалів, присвячених питанню взаємин між Зеленським та Трампом і потенційним мирним переговорам взагалі. Financial Times опублікували текст під назвою «Починається найтяжча битва Зеленського» ― про складний хід переговорів зі США щодо корисних копалин та компромісів із загарбником, а також колонку керівника МЗС Данії про потребу Європи обʼєднатися задля порятунку правил існування світу після Другої світової війни. The New York Times опублікували матеріал про намагання Європи підставити Україні плече на тлі нової поведінки США.
Це лише частина огляду. Більше важливих публікацій про російсько-українську війну доступні підписникам нашого Patreon. The Irish Times намагаються розібратись, чому Трамп фактично грає на боці росіян, Le Monde також вийшли з матеріалом на цю тему. Сайт телеканалу Al Jazeera опублікував колонку керівника українського центру «Трансатлантичний діалог» Максима Скрипниченка про те, що «мутне перемирʼя не принесе миру Україні» ― про це ж пише і австралійське видання The Strategist. Foreign Affairs опублікувало статтю керівника відділу стратегічного планування в Раді з нацбезпеки США часів Джо Байдена Томаса Райта про те, як тиском на Росію можна (було б) досягти кращого миру для України, Politico ― текст про нового канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який «пропонує Україні надію на тлі жахіть від Трампа». Сьогодні про Україну та пропоновану американським президентом модель завершення війни пише навіть The Indian Express. І The Economist опублікував текст про російського перемовника Кирила Дмитрієва, матеріал про промивання Росією мізків українським дітям із тимчасово окупованих територій і чи вважати це злочином ― і великий фоторепортаж про роботу та важливу роль «Укрзалізниці» в умовах повномасштабного вторгнення.
«Бабель» продовжить збирати інозмі, доки вистачить кави. А ви знаєте, що робити, щоб її вистачило надовго: https://babel.ua/donate.